Тепер, коли я розповів вам усе, що вважав за потрібне, з’явилася потреба застосувати філософію твердої любови до инших суттєвих сімейних проблем. Як ми вже згадували, застосування такого підходу до міжособистісних взаємин виходить за межі позашлюбних зв’язків і навіть самого подружжя. Йому знайдеться місце щоразу, коли двоє чи більше людей контактують один з одним. Отже, ми коротко розглянемо деякі прикрі ситуації, з якими стикаються сучасні сім’ї в контексті нашої теми, знову звернувшись до листів, одержаних у відповідь на серію радіопрограм організації «У фокусі – сім’я».
Жорстокість чоловіка
«Дорогий докторе Добсоне!
Цей лист мені вкрай важко писати, однак я потребую допомоги. Ми з чоловіком були одружені дванадцять років, і майже завжди впродовж цього часу він мав таємну проблему. Тільки я знаю, що він має поганий характер, який викликає в мене справжній жах. Він авторитет у нашій церкві і дуже відомий адвокат у місті. Усі глибоко поважають його. Але вдома він стає иншою людиною.
Принаймні раз чи два на місяць він спалахує, коли я або діти чимось дратують його, і просто шаленіє. Він кричить, розкидає речі, погрожує і влаштовує жахливу сцену. Коли я кажу щось не те або коли взагалі кажу щось, він б’є мене кулаками.
Минулого тижня він розбив мені губу, мало не вибивши три зуби. Я вже думала, що він буде вбивати мене! Це сталося, бо я не змогла виконати кількох його доручень. Мене турбує те, що побої стають дедалі частішими і жорстокішими.
Після сварки чоловік відмовляється визнавати будь-яку вину за це. Він вперто наполягає: це я спровокувала його. Він витлумачує все як особисту образу. Я можу уникнути його гніву, тільки коли робитиму все, що він просить, і не казатиму вголос нічого, що могло б розгнівати його.
Я не знаю, як діяти. Я справді люблю свого чоловіка. Він чудова людина, коли не має причин для гніву. Він ніколи не відкриває цієї риси характеру привселюдно, навіть коли засмучений. Ніхто навіть і гадки не має, що він знущається над дружиною. Я нікому не розповідала про це, і мій чоловік негайно би розлютувався, якби я попросила його піти зі мною на консультацію. Я й уявити не можу, що би він зробив, дізнавшись про цей лист до вас!
То як рятуватися? Я не вірю в цілющу силу розлучення. Я повсякчас намагаюся бути лагідною й обережною, але неминуче наступаю чоловіку на п’яти і він знову спалахує. Я вже втомилася постійно зазнавати побоїв і не виходити з дому багато днів, щоб приховати свої синці.
Як мені діяти в цій ситуації? Лаура»
Проблема наруги над жінками досягає розмірів епідемії в сучасних сім’ях. Насильство, яке характерне для культури, що нас оточує, наповнює стосунки чоловіка і дружини та спілкування між батьками та дитиною. Цілі томи було написано на цю тему, і навряд чи я здатен поглибити розуміння цієї проблеми через брак місця і часу. Однак я можу запропонувати Лаурі стислу відповідь, яка би стала відправною точкою в нашій роботі, якби я особисто консультував жінку.
Як я розумію, Лаура має тільки чотири альтернативні способи дій у цій ситуації. Ось вони:
- Мовчки терпіти удома, ходити навшпиньках і бути вічним миротворцем. Вона тепер застосовує такий підхід, але він не має успіху. Хай якою пасивною вона буде, чоловік зрештою знайде причину для гніву. Навіть більше: емоційно вона заплатить високу ціну за те, що буде рік у рік жити на бочці з порохом. У довготривалій перспективі така тактика не годиться.
- Розлучитися з чоловіком. Я християнин і погоджуюся з Лаурою, що розлучення не є вирішенням для цієї проблеми. Наша мета – змінити чоловіка, а не зруйнувати подружжя.
- Здійснити «емоційне розлучення» і далі жити в подружжі, відокремившись від чоловіка стіною байдужости. Така форма «емоційної ізоляції» захистить Лауру від емоційного болю, але її взаємини з чоловіком будуть жахливі. Я відкинув би такий варіянт.
- Реакція твердої любови. Вона ризикована і важка психологічно, але це мій вибір і рекомендація. По суті, чоловік емоційно шантажує Лауру. Своєю поведінкою він ніби каже: «Роби, що я хочу, бо инакше битиму тебе». Вона мусить зламати цю тиранію, поки ще досить молода і здатна впоратися з наслідками. Цього можна досягти, штучно викликавши кризу. Зміна поведінки не відчувається в тихих водах, це ми вже бачили; иноді вона спостерігається після бурі. Я пропоную Лаурі вибрати найабсурднішу вимогу свого чоловіка і відмовитися виконувати її. Нехай він лютує, якщо мусить лютувати. Вона заздалегідь має домовитися про місце, куди зможе піти, і попросити друзів чи родичів допомогти в цей критичний момент. Їй може знадобитися окрема квартира, поки чоловік не вгамується. Він мусить подумати, що втратив дружину через цю проблему, і я навіть рекомендую не повертатися, поки не матиме підстав вважати: він бажає змінитися. Якщо для цього знадобиться рік, то нехай так і буде. Коли (і якщо) її чоловік визнає поважність своєї проблеми і пообіцяє вирішити її, то після повернення додому має настати період перемовин. Одна з умов примирення – компетентне християнське консультування щодо психологічної проблеми, яка очевидна для всіх, крім чоловіка. Безумовно, Лаура потребуватиме підтримки християнських друзів і порадників, особливо під час кризи. І не варто й згадувати, що від самого початку належить супроводжувати свої дії ревними молитвами. Я не можу гарантувати, що таким чином вдасться зарадити жорстокості чоловіка. Але я вірю: саме ця порада дає найбільші шанси на успіх. Дозвольте мені спитати всіх незгідних: що запропонуєте ви? Психологи, які радитимуть цій наляканій жінці лишатися пасивною і покірною, попри наругу, мають поглянути Лаурі у вічі і сказати їй це особисто. Я не вірю, що від когось можна вимагати жити в таких жахливих умовах. Крім того, це означає допускати поведінку, яка все одно зрештою виявиться фатальною для подружжя.
Дотичне запитання
П. Чи ви пропонуєте, щоб будь-яка жінка, яка зазнає побоїв, діяла так само? Мій чоловік вдарив мене один раз під час гучної сварки. Чи слід мені жити окремо від нього?
В. Я не даю загальну пораду для всіх жінок, які мали бурхливу сутичку з чоловіком. Як і у випадку з вами, чоловік може від люті вчинити те, про що відразу пошкодує і чого ніколи більше не допустить. Патологічна ситуація, в якій опинилася Лаура і якій нема кінця-краю, цілковито инша. Дозвольте мені висловити ще одне застереження, бо мої слова, мабуть, неправильно витлумачать ті, хто захоче так зробити. Тут ідеться про дуже делікатну тему, яку побоялися б зачіпати й ангели, але я думаю, що це питання слід обговорити. Я бачив подружні стосунки, де жінка навмисне цькувала свого чоловіка, поки він не вдарить її. Це не стосується більшости випадків побутового насильства, але все ж трапляється. Чому, спитаєте ви, жінка взагалі хоче, щоб її вдарили? Бо жінки так само здатні на ненависть і гнів, як і чоловіки, і жінка може знищити чоловіка, примусивши його вдарити її. Це могутня зброя. Як тільки він перестане себе контролювати і кинеться на свого ката, вона почне хизуватися незаперечним доказом його жорстокости. Тепер вона зможе показувати рани друзям, яким перехопить дух від злоби цього чоловіка. У деяких випадках вона може висунути проти нього звинувачення і кинути його у в’язницю. Вона може присоромити його на роботі або в церкві. Одне слово, зазнавши побоїв, вона відразу здобуває моральну перевагу в очах сусідів, друзів і закону. У такий спосіб вона зможе виправдати розлучення, а згодом одержати право опіки над дітьми. Пригадуєте, як японський підступний напад на Перл-Гарбор вплинув на американський бойовий дух і єдність? Він згуртував наші сили і дав нам мету. Дехто вважає: президент Рузвельт навмисне нехтував попередження про атаку на Перл-Гарбор, щоб об’єднати наші зусилля супроти нового японського імперіялізму. І я бачив не раз, як таким чином діють жінки, коли принижують і ганьблять своїх чоловіків, поки ті не спалахують від люті. Деякі жінки набагато балакучіші від чоловіків і можуть виграти словесну війну в будь-який час. Зрештою, чоловіків проймає такий відчай, що вони спалахують, роблячи саме те, чого передусім і просять дружини.
Я пригадую одну жінку, вона прийшла до церкви з великим синцем під оком, який поставив чоловік. Жінка стала в залі перед натовпом з п’ятсот людей і пафосно оголосила про майбутню подію в церкві. Усі слухачі думали про її око і негідника. Саме цього вона й хотіла. Я випадково дізнався, що дружина набридала своєму небалакучому чоловіку, поки він нарешті не дав їй жадану винагороду. Тоді вона принесла її до церкви, як на виставку. Це иноді трапляється.
Очевидно, такий аналіз викличе бурхливі заперечення в жінок на кшталт Лаури, які є справжніми жертвами. Жінки можуть подумати, що я перекладаю на них відповідальність за насильство чоловіка. Зовсім ні! Однак побутове насильство має не одне джерело мотивації, і цей факт слід визнати.