Анг – Ані

Ангол, ангел, янгол (післанець за гебрейським поясненням; вісник – за грецьким): Анголи – це надприродні духовні істоти, небомешканці, з природою вищою від людської, але без порівняння нижчої від Божої (Мт. 22:30; Євр. 1:4).

Анголи служать Богові в небі, виконуючи Його святу волю, та з Його доручення приходять на допомогу людям на землі, захищаючи їх, підтримуючи їх у тяжку хвилину та об’являючи їм Божі пляни. І хоч анголи діють на землі, як Божі післанці, вісники, амбасадори, об’явники, охоронці, заступники й захисники людей, проте, за наукою Ісуса Христа, ангелам не доручено працювати на землі в ділі спасіння людей від гріхів, інакше кажучи, вони не є речниками благовістя, яке Христос застеріг тільки Церкві.

Анголи – це безтілесні служебні духи, створені Богом (Неем. 9:6; Пс. 148:2-5; Кол. 1:16; Євр. 1:14). Годі, однак, встановити точний час, коли це сталося. Все ж таки на підставі Книги Йова 38:4-7 та Першої Книги Мойсея 1:1 можна припускати, що Бог створив силу-силенну анголів зараз таки по створенні неба, але перед засновуванням землі, бо “радісний оклик здіймали всі Божі сини” (анголи), коли Бог закладав основи землі. Святе Письмо не подає точного числа анголів (1 Царів 22:19; Дан. 7:10; Мт. 26:53; Євр. 12:22).

Анголи – це безтілесні духи, хоч вони часто з’являлися людям у тілесному вигляді (1 Мойс. 18:1-22; Суддів 2:1; 6:11- 24; Псальма 103:4; Мт. 1:20; Лк. 1:26; Ів. 20:12; Еф. 6:12; Євр. 1:7,14). Ісус Христос навчає, що в першому воскресінні мертвих під час підхоплення Церкви віруючі (будуть такі, як анголи на небі. Однак це ще не означає, що вони будуть анголами, бо, за Божим Словом, віруючі будуть судити анголів (1 Кор. 6:3), що, натурально, відноситься до впалих анголів. Анголи являють собою спільноту безтілесних служебних духів, а ніколи людську расу, що характеризується спільним походженням, спільністю спадково-біологічних ознак (як, наприклад, будови тіла, форми голови, пігментації тіла, волосся, очей тощо) та іншими біологічними властивостями. Анголи не женяться, ані не виходять заміж (Лк. 20:34-36). Старий Заповіт кілька разів називає анголів Божими синами” (Йова 1:6; 2:1; 38:7), однак ми ніколи не читаємо в Святому Письмі про синів чи дочок анголів.

За своїм знанням і силою, анголи перевищують людину, хоч, правда, вони не є ані всезнаючі, ані всесильні, як Бог (2 Самуїл. 14:20; Псальма 102:20; Мт. 24:36; Лк. 4:34; Дії Ап. 5:19; 12:7,23; 2 Сол. 1:7; 1 Тим. 5:21; 1 Петр. 1:12; 2 Петр. 2:11).

Гріхопадіння частини анголів вказує нам на те, що зло започаткувалося вже на небі. Хоч Бог створив анголів під кожним оглядом бездоганними, то проте частина їх на чолі з люципером (дияволом, сатаною) з власної волі, цебто без будь-яких зовнішніх спокус чи впливів, виступила проти Бога, згрішила проти Його святої волі та не зберегла свого початкового (первісного) стану, і самовільно покинула свої житла-оселі (2 Петр. 2:4; Юди 1:6). Святе Письмо називає люципера “сином досвітньої зірниці, ясною зорею” (Ісаї 14:2) та “бездоганним від свого створення, аж поки не знайшлася на ньому несправедливість” (Єз. 28:15-17).

Боговідступництво частини анголів відбулося, без сумніву, десь у часі по створенні неба й землі, однак перед вигнанням Адама та Єви з еденського раю. Гріхопадіння частини анголів головним чином спричинило той стан на землі, що описаний у Першій Книзі Мойсея 1:2. Питання про причини гріхопадіння анголів на чолі з люципером – це глибока містерія в теології. Все ж таки Святе Письмо робить кілька натяків на джерело виникнення зла в світі, а це дає змогу зробити деякі висновки. Передусім Бог створив світ і все в ньому бездоганним, інакше кажучи, Він не був Автором зла. Однак Бог створив анголів і людей так, що вони мають здатність жити свято або грішити. Бог не створив нас автоматичними роботами, але дав нам волю свобідного вибору добра чи зла; чинити Його святу волю, чи свою власну. Злі, впалі анголи добровільно й самочинно, без будь-яких зовнішніх спокус чи впливів, зчинили бунт проти Бога. Це був їхній свідомий вибір поставити себе та свої інтереси на першому місці замість того, щоб віддати перевагу Богові та Його святій волі. З одного боку, надмірна незаконна амбіція й палке самолюбне бажання перевищити Бога, а з другого боку, добробут, краса й досконала бездоганність наповнили частину анголів гордістю й відіграли велику ролю в їхньому спроневіренні Богові. У Книзі Пророка Єзекіїля 28:11-19 перський цар та в Книзі Пророка Ісаї 14:13,14 вавилонський цар символізують люципера-диявола, як провідника впалих анголів, що був невдоволений із того, що мав, і намагався узурпувати Божу владу.

Злі анголи темряви в наслідок свого гріхопадіння втратили первісну святість та стали нечистими за своєю природою, поведінкою й діями. Декотрі з них були вкинені до аду й там вони чекають, заковані в кайдани, на день суду (2 Петр. 2:4). Інші знову залишені на волі й протиставляться праці добрих анголів. Останнього дня злі анголи будуть скинені на землю й після суду будуть вкинені в огняне озеро (Дан. 10:12,13,20,21; 11:1; 12:1; Мт. 25:41; Ів. 8:44; 1 Кор. 6:3; 2 Петр. 2:4; Юди 1:6,9; Об.12:7-9).

Біблія відкидає вчення буддистів і Шопенгауера про зло, як притаманну властивість світу, та вчення Гегеля про гріх-зло, як притаманну властивість людини й доконечну стадію в розвитку її духа.

Святі анголи світла служать Богові у Святій Трійці й повсякчасно прославляють Його, як також здійснюють Його присуди. Крім цього, вони з доручення Бога служать людям: охороняють, рятують, підбадьорюють людей, об’являють і пояснюють їм Божу волю й переводять їх від смерти в життя вічне (1 Мойс. 18:1; 19:11-13; 2 Самуїл. 24:16; 1 Царів 19:5; Йова 33:23; Псальма 90:11; 148:2; Єз. 9:1,5,7; Дан. 3:28; 6:23; 7:16; 8:26; 10:5,11,13,21; 12:1; Захарія 1:9,13,14,19; 2:3; 4:1,4,5; 5:5, 10; 6:4,5; Мт. 13:39,41, 49, Дії Ап. 5:19; 12:1,23; 27:23,24; Євр. 1:6, 14; Об. 5:11; 16:1).

Слово “ангол” вживається у Святому Письмі для різного позначення, як, наприклад: Самого Бога (1 Мойс. 22:1,2,11,12; 2 Мойс. 3:2,6,14), священиків (Малахії 2:7), Івана Хрестителя (Малахії 3:1), пророків (Огія 1:13) тощо. Зміст відповідного біблійного тексту вказує, чи йде мова про людського післанця, чи про небесного служебного духа.

Боже Слово вказує на 4 групи небесних анголів: звичайних анголів (Дан. 7:10; 9:21; Мт. 26:53; Євр. 12:22; Об. 5:11; 14:6), херувимів (1 Мойс. 3:24; 2 Царів 19:15; Єз. 10:1-20; 28:14-16), серафимів (Ісаї 6:2,6) та арханголів (Дан. 10:13,21; 12:1; 1 Сол. 4:16; Юди 1:9; Об. 12:7).

Андрій (сильний, мужній, відважний, хоробрий; походить від грецького слова “андрос”, що означає “чоловік”): Брат Симона Петра, житель Віфсаїди, Галилея (Ів. 1:44), займався рибальством. Був першим послідовником Ісуса Христа, пізнавши в Ньому Месію, цебто Помазанця (Ів. 1:35-40,44). Згодом на березі Галилейського озера був покликаний на апостола (Мт. 4:18). Відтоді залишив рибальство й до кінця свого життя служив Господеві (Мр. 13:3; Ів. 6:8; 12:22). Попередньо був учнем Івана Хрестителя. Його життя характеризувалося допомогою для інших людей – він привів свого брата Симона Петра до Ісуса Христа, знайшов “хлопчину” у зв’язку з нагодуванням 5 000 осіб, допоміг Пилипові привести греків до Христа (Ів. 6:8,9). Андрій проповідував у Скитії, Греції й Малій Азії. За традицією його розп’яли в Ахаї на хресті у формі букви “X” і цей хрест прийнято називати Андріївським. Шотляндці й українці в особливій мірі шанують апостола Андрія. Перші твердять, що останки Андрія були привезені кораблем на їхню територію й там поховані, українці ж знову гордяться тим, що апостол Андрій Первозваний проповідував Святу Євангелію вздовж Дніпра й так у своїй місійній праці дійшов аж на те місце, де згодом постав Київ. Тому нічого дивного, що в Шотляндії й Україні різні релігійно-харитативні й церковно-місійні дії залюбки виконуються під патронатом апостола Андрія.

Андронік (завойовник, переможець, чоловік перемоги): Заслужений християнин у Римі гебрейського походження, співв’язень і земляк апостола Павла (Рим. 16:7).

Анер (хлопець): амореянин, ханаанський шейк-старшина, який приєднався до Аврама, Ешкола й Мамре в їхньому поході-гонитві за Кедор-Лаомером (1 Мойс. 14:13,24).

Аніям (зідхаючий нарід): Син Шеміди, з Манасіїного роду (1 Хронік 7:19).

Попередній запис

Амі – Ана

Наступний запис

Анн – Арт