Анна, Ганна (ласка, мила, миловидна, Божа благодать):
- Жінка Елкани, мати пророка Самуїла. Аннина пісня хвали з нагоди вислухання її молитви й народження першого сина містить у собі високі художні епітети та глибокі сюжети пророцької поезії. Деякі схожості ми бачимо в її гимні та Марії (1 Самуїл. 2:1-10; Лк. 1:46-55; Псальма 112). Крім цього Анна мала ще 3 синів і 2 дочок (1 Самуїл. 1:1-28; 2:21).
- Пророчиця, дочка Фануїлова, з Асирового племени. Після 7-річного подружнього життя стала вдовою і відтоді повністю присвятила своє ще молоде життя Господеві. Мала 84 роки, коли в Єрусалимі побачила Немовля Ісуса Христа та прославила за це Господа (Лк. 2:36-40).
- Первосвященик, доводився тестем Кайяфі (Лк. 3:2). Коли Ісуса Христа арештували, то спочатку привели до Анни (Ів. 18:13). Анна був учасником судової розправи синедріону над апостолами Петром та Іваном (Дії Ап. 4:6).
Анон (хмара): Один із зверхників народу, які підписали умову з Неемією (Неем. 10:27).
Антипа (як батько, вдався в батька, батькоподібний): Апостольський муж, учень апостола Івана, мученик, убитий 92 року (Об’явлення 2:12,13). За традицією, був єпископом у Пергамі.
Антотійя (відповіді Єгови): Веніяминівець, один із Шишакових синів (1 Хронік 8:24).
Анув (союзний, зв’язаний, обмежений): Син Коца, нащадок Юди через Ашхура, батька Текої (1 Хронік 4:8).
Апеллес (покликаний або дар Аполла): Християнин у Римі (Рим. 16:10). Традиція говорить, що він був єпископом у Смирні.
Аполлос (даний Аполлом або вчений): Уродженець Олександрії гебрейського походження, одержав неповне знання про спасіння від учнів Івана Хрестителя; дуже елоквентний (красномовний) і сильний у старозаповітнім Писанні; прибув до Ефесу 54 р. під час відсутности там апостола Павла й там зустрінувся з Прискиллою й Акилою, які повніше розповіли йому про Господню дорогу (Дії Ап. 18:24-26). Аполлос у покорі й вірі прийняв їхні слова й відтоді став благовісником Святої Євангелії. Перше він відправився до Ахаї, де всеприлюдно доводив юдеям із Писання, що Ісус Христос – це Господь (Дії Ап. 18:27,28). Відтак прибув до Коринту, де поливав те, що посіяв апостол Павло (Дії Aп. 19:1; 1 Кор. 3:6). В Коринті постала фракція або угруповання людей, які зохоплювалися красномовством Аполлоса та пристали до нього (1 Кор. 1:12; 3:5,22). Натурально, Аполлос не хотів і не схвалював поділу християн на групи. Однак такий стан у Коринті не порушив добрих братерських взаємовідносин між великим олександрійським вченим Аполлосом і апостолом Павлом (1 Кор. 3:6; 4:6). Навпаки, Павло дуже хотів, щоб Аполлос знову прибув до Коринту, але цим разом останній не виявив вже такого ентузіязму відвідати Коринт, як попередньо (1 Кор. 16:12). Крім цього, він був дуже корисним співробітником Павла на острові Кріті (Тита 3:13). Деякі біблісти доводять, що Аполлос написав Послання до Євреїв. За переданням, він був єпископом у Кесарії.
Аппаїм (ніздря): Молодший син Надава, походив від і Єрахмеїла, родоначальника важливого роду з Юдиного племени (1 Хронік 2:30,31).
Апфія (овочедайна, родюча, плодотворна): Християнська жінка, що її разом із Филимоном і Архипом вітає апостол Павло в Посланні до Филимона 1:2; правдоподібно, одна з членів Филимонової родини, а, може, і його дружина.
Аравна (човен, судно, прямокутня скриня): Євусеямин, у домі якого переховувався Ковчег чи Кивот якийсь час (2 Самуїл. 24:18-25; 1 Хронік 21:25). Продав цареві Давидові місце току свого молотіння на горі Морія разом із волами на цілопалення й молотарками на дрова для збудування жартівника Господеві на жертвоприношення Йому (цілопалення та мирні жертви). У 1 Хронік 21, у кількох віршах помилково написано через недогляд коректорів Орнан замість Аравна.
Арам (високий):
- Наймолодший Симів син (1 Мойс. 10:22).
- Кемуїлів син, нащадок Нахора (1 Мойс. 22:21).
- Асирець, син Шемерів (1 Хронік 7:34).
- Син Махіра (1 Хронік 2:23).
- Есромів син (Мт. 1:3, 4; Лк. 3:33).
- Арам – це територія, Месопотамська Сирія (1 Мойс. 24:10).
Аран (дикий козел): Хореянин, Дішонів син і брат Уца, провідник (1 Мойс. 36:28; 1 Хронік 1:42).
Арах (мандрівний):
- Асирець, син Улли (1 Хронік 7:39).
- Сини Арахові, що вернулися із Зоровавелем у числі 775 за Езрою 2:5, а за Неемією 7:10 – 652. Один із Арахових нащадків, Шеханія, був тестем Тобійї, аммонітянина (Неем. 6:18).
Арба (місто чотирьох): Родоначальник велетнів або синів Анака, від якого походить назва їхнього головного міста “Кір’ят-Арби” (Хеврону), цебто Міста Арби (1 Мойс. 35:27; Ісуса Навина 14:15; 15:13; 21:11).
Ард, Аддар (походження; один, що походить):
- Наймолодший син Веніямина (1 Мойс. 46:21).
- Син Бели (4 Мойс. 26:40). У 1 Хронік 8:3 називається “Аддар”.
Ардон (біженець, утікач, збгілець): Син Калева й Азуви (1 Хронік 2:18).
Ар’елі, Ар’їлі (героїчний, геройський): Син Гадів (1 Мойс. 46:16; 4 Мойс. 26:17). Його нащадки називаються рід Ар’еліїв (4 Мойс. 26:17).
Арета IV (різьбар, гравер, різець): Набатейський цар від 9 до 40 pp. по Хр., на схід від Йордану. (Набатеї – це арабське плем’я). Цар Арета IV – це тесть тетрарха Ірода Антипи, з яким він воював, бо Ірод Антипа зневажливо ставився до дочки Арета, з якою одружився, а потім покинув. У тій битві Арета IV на якийсь час захопив навіть Дамаск і настановив там свого етнарха (2 Кор. 11:32; Дії Ап. 9:24,25).
Аристарх (бездоганний правитель, досконалий, найкращий): Македонець із Солуня, супутник апостола Павла в його третій місійнїй подорожі (Дії Ап. 19:29). Він був із Павлом у його поворотній дорозі до Азії (Дії Ап. 20:4) та згодом у його подорожі до Риму (Дії Ап. 27:2). Ми читаємо також про Аристарха в Посланні до Колосян 4:10 і до Филимона 24, як про співв’язня та співробітника апостола Павла.
Аристовул (найкраще обізнаний, досконало поінформований): Мешканець Риму. Апостол Павло вітає його домашніх (Рим. 16:10). Передання говорить, що він належав до числа 70 учнів і проповідував Святу Євангелію в Британії.
Арідай (сильний, міцний): Дев’ятий син Гамана (Естери 9:9).
Аріїл (лев Божий):
- Один із голів-старшин, які під проводом Езри керували походом-караваном поворотців із Вавилону до Єрусалиму (Езри 8:16).
- Аріїл Моавський, двох синів якого побив Беная (2 Самуїл. 23:20; 1 Хронік 11:22).
Арісай (левоподібний): Восьмий син Гамана (Естери 9:9).
Арйох (левоподібний, шанований, поважний):
- Цар Елласару, один із союзників Кедор-Лаомера в його поході проти тих, які збунтувалися платити йому данину (1 Мойс. 14:1-9).
- Начальник царської сторожі за володіння Навуходоносора (Дан. 2:14).
Армоній: Син Саула й Ріцпи (2 Самуїл. 21:8).
Ародій, Арод (дикий осел): Ґадів син (1 Мойс. 46:16; 4 Мойс. 26:17).
Арпахшад (фортеця халдейців): Симів третій син і предок Евера (1 Мойс. 10:22,24; 11:10).
Артаксеркс Лонґіман (Артаксеркс – великий цар; Лонґіман – довгорукий): Царював у Персії від 465 до 424 рр. до Хр.; син царя Ксеркса (485-465 р. до Хр.). Дозволив Езрі й опісля Неемії йти з гебрейськими добровольцями в Юдею, щоб там відбудувати єрусалимський храм і місто (Неем. 2:1).
У Книзі Езри 4:7 іде мова про іншого Артаксеркса, який узурпував владу й царював тільки 8 місяців.
Артем (дар Діяни чи Артеміди): Супутник і співробітник апостола Павла (Тита 3:12). За переданням, був єпископом у Лістрі.
Артеміда: Богиня ловів, лісів, плодючости, невинности, дівочости й місяця; дочка Зевса й Латони; сестра Аполона. Артеміді поклонялися не тільки в Ефесі, а в Азії й у цілому світі. На її честь збудовано в Ефесі розкішний храм, що своєю архітектурою являв одне з 7 чуд світу. В цьому храмі була статуя Артеміди, яка, за віруванням поган, впала з самого неба. Ефеська Артеміда нагадувала більше фінікійську Астарту, ніж римську Діяну. (Дії Ап. 19:23 і наст.).