Чи бувало з вами, що ви прочитали за один раз одне з Євангелій? Варто це зробити. Матимете з цього велику користь. Ви краще пізнаєте Ісуса. Чіткіше побачите, як розгорталося Його життя упродовж різних його фаз. Глибше зрозумієте те, що Він навчав і що відстоював, за що терпів. Ви зауважите, як часто Він знаходив час, щоб побути з Отцем, особливо у важливі моменти Свого життя. Одним словом, ви помітите певні речі щодо Ісуса та євангельської історії в цілому, які так легко пропустити, якщо ви читаєте за один раз лише декілька віршів. Дозвольте навести приклад.
Якщо ви прочитаєте Євангеліє від Марка від початку і до кінця, відразу впадає в око одна річ. Важко не помітити, що Євангеліє чітко поділено на дві частини. Воно складається з шістнадцяти розділів. Перші вісім сповнені життя, рясніють активними діями. Ісус ходить від села до села, проповідуючи добру новину, що Бог доступний для усіх, звільняє усіх поневолених тенетами зла, зціляє недужих, годує голодних, вгамовує бурю і море, розповідає притчі і проводить справді плідний період Свого служіння.
Проте посередині восьмого розділу настрій змінюються. Це практично можна відчути. Він стає напруженим і тривожним. У повітрі зависло відчуття небезпеки. Ісус починає говорити про страждання. Він каже учням, що невдовзі стане непросто йти за Ним. Він неодноразово наголошує, що має померти, але знову воскресне. Один бібліст, роздумуючи на цією раптовою зміною атмосфери Євангелія, говорить, що “останні вісім розділів Євангелія характеризуються розмовами про смерть”.
Справді, контраст з першими вісьмома розділами просто вражаючий.
Цей переломний момент пов’язаний із запитанням, яке поставив Ісус. Він узяв із Собою учнів до Пилипової Кесарії, на північ землі Ізраїля, на схили гори Гермон, біля русла річки Йордан. Виглядає, що Він хотів побути з ними на самоті, подалі від натовпу. Він хотів поговорити з ними про важливі питання, які потенційно мали виникнути в Його учнів. Що думають вони, Його найближчі друзі, про те, ким Він є? Вони були свідками Його чудес, вони слухали Його науку, пізнали Його дружбу, були поруч із Ним. Але що вони думають про Нього? Актуальним на той момент було запитання: “А ви за кого Мене маєте?”
Це запитання торкається дуже актуальної теми. Ми живемо в часи захоплення постаттю Ісуса. За останні тридцять років про Нього було написано книг більше, ніж в усі століття до того разом узяті. Фільми, такі, як “Страсті Христові”, стають хітами касових зборів. Науковці ведуть гарячі дискусії щодо автентичности Його слів та дій, як їх описано в чотирьох Євангеліях. Навіть ті, які кажуть, що не мають з Ним нічого спільного, використовують Його Ім’я, коли божаться!
Непросто залишатися нейтральним стосовно Нього. Не дивно, що наша відповідь на запитання: “А ви за кого Мене маєте?” – визначає наше життя більше, ніж наша відповідь на інші запитання. Спробуймо певний час присвятити відповіді на це запитання.