Усі чотири Євангелія найкраще джерело для дослідження питання, ким є Ісус. Без них практично неможливо хоч щось довідатися про Нього. Майже кожен рядок цих книг наділений силою вести нас до щораз глибшого пізнання особи Ісуса. Духовні провідники, знаючи про цю істину, упродовж століть заохочували тих, хто прагне пізнати Ісуса, постійно роздумувати над Його постаттю, як Він представлений у Євангеліях. Як і написав у першому абзаці цього розділу, я намагався серйозно сприйняти цю давню пораду. Я буду заохочувати тих, хто хоче дізнатися більше про Ісуса, лише одним реченням: “Перебувайте в товаристві Ісуса у Євангеліях”.
Якщо захочете так чинити, ось вам проста вправа. Знайдіть для себе час, приблизно годину, щоб прочитати Євангеліє від початку і до кінця. Можливо, вам буде корисно зробити це більше, ніж один раз упродовж якогось періоду. Коли ви читаєте, перебувайте в товаристві Ісуса. Збагніть, якими були Його відносини з Богом, якого Він називає “Авва, Отче”. Станьте свідками глибокої інтимности та близькости між Ним і Отцем. Зауважте, як Він ставиться до людей, особливо до тих, хто перебуває на маргінесах суспільства, – до митників, блудниць, прокажених та інших. Прислухайтеся до слів, які Він промовляє, і до послання, яке Він об’являє. Дослідіть Його світогляд, спостерігайте за тим, що Він робить і як Він це робить. Як ви відповідаєте Йому?
Саме цього я прагнув приблизно упродовж останніх тридцяти років. Упродовж цього періоду я боровся із запитанням: “А ви за кого Мене маєте?” Я прийшов до висновку, що Він – втілення найбільш живої, свідомої і чуйної людини, яка будь-коли жила на цій землі.
Я дійшов до визнання Його смерти, як об’явлення відповіді любови перед лицем зла. Я дійшов до усвідомлення, що після розп’яття мало відбутися щось надзвичайне, аби перемінити тих наляканих і засмучених учнів на сміливих і рішучих свідків, які бажають померти за свої переконання. Я вважав за доцільне прийняти пояснення цієї переміни, як її подає Святе Письмо. Що чоловік на ім’я Ісус був уповні людиною, одним із нас, проте водночас і Тим, хто є воплоченим Богом. Або, якщо висловити це простіше, я прийшов до переконання, що Він є тим Єдиним.
Вам, можливо, непросто зрозуміти моє ексклюзивне твердження про те, ким є Ісус. Я вже чую, як ви кажете: “Авжеж, є і багато інших духовних вчителів, що так само варті того, щоб за ними ішли”. Коли мені таке кажуть, я зазвичай у відповідь розповідаю історію, яку почув від Далласа Віларда, одного з провідних мислителів у світі філософії нашого часу. Одного разу аспірант у престижному американському університеті запитав його: “Професоре, чому ви, розумний, освічений і вдумливий чоловік, є послідовником Ісуса?” З характерною для себе простотою Даллас відповів йому запитанням на запитання: “А скажи-но мені, хто ще спадає тобі на думку?”
Відповідаючи таким чином, він не бажав бути зарозумілим, а намагався передати йому думку: “Скажи мені, у кого ти віриш, а тоді зробімо чесне і справедливе порівняння. Якщо те, у що ти віриш, краще, ніж те, до чого прийшов я у своїй вірі в Ісуса, то я готовий змінити свою думку”. Річ у тому, що, пізнаючи Ісуса глибше, ми зрозуміємо, що Він найкращий порівняно з усіма іншими. Я вивчав інших учителів та інші вчення, і навіть попри те, що вони мають багато що запропонувати, все ж відстають від того, що я знайшов в Ісусі в стількох ключових аспектах. Мій досвід того, ким є для мене Ісус, дуже переконливий. Він найкращий і найбільший. Він – Єдиний.
Удосконалити особисте знання Ісуса
Перебувати в товаристві Ісуса за посередництвом Євангелія – це один з суттєвих компонентів процесу пізнання, ким Він є. Проте воно має бути збалансоване ще одним видом знання. Дозвольте пояснити, що я маю на увазі. Регулярно читаючи Святе Письмо, ми довідуємося про Ісуса. Знайомимося з Його словами і діями. Нам розповідають про Його смерть і воскресення. Ми вибудовуємо так зване історичне знання. Але так ми можемо і не довідатися, ким є Ісус насправді. Нам потрібен ще один вид знання – знання особисте, ким Він є з нашого власного досвіду пізнання Його як особи. Обидва ці знання важливі, коли йдеться про пізнання особи Ісуса.
Я можу це проілюструвати. Я одружений з Деббі двадцять сім років. Багато людей у спільноті, де ми живемо, її знають. Ці люди мають певне “історичне” знання про неї. Вони знають, як вона виглядає, чим займається, де вона навчає, як одягається, яким зачіскам надає перевагу та інші зовнішні речі. Проте вони не знають її так близько, як я. Вони не відчували так глибини її любови, міри, до якої вона вміє пробачати, її жорсткої чесности, її довіри до Бога, як усе це мав можливість досвідчити я. Усе це відкрилося мені у взаєминах з нею. Вони складають моє “особисте” знання про неї, безцінний дар, даний мені. Цей вид знання набагато глибший.
Подібно, коли йдеться про пізнання Ісуса, нам потрібні ці обидва види знання – історичний та особистий. Обидва є важливі. Перший – це знання про Ісуса, що зазвичай отримуємо через занурення у євангельські розповіді. Друге – глибше знання, що приходить, коли ми віддаємо себе Йому і починаємо йти за Ним. Ми ніколи не довідаємося, ким насправді є Ісус, не поєднуючи ці два знання. Це процес, а не миттєва дія. Він займе ціле життя або, можливо, й більше часу.
Тепер ви бачите, чому християнство передбачає радикальне віддання себе Ісусові? Як і два тисячоліття тому, Ісус і сьогодні кличе нас стати Його учнями. Він запрошує нас сказати вже сьогодні: “Господи Ісусе, я прочитав про Тебе у Євангелії. Я довідався про Тебе щось особливе, про те, як Ти помер і як Ти подолав смерть і живий сьогодні. Тепер я хочу об’єднати в одне ціле історію про Тебе у Євангеліях з історією мого життя. Я хочу пізнати Тебе особисто на власному досвіді, у взаєминах і сопричасті. І тому я віддаю себе Тобі безумовно і цілковито”.
Вам може бути нелегко ось так віддати себе. Не примушуйте себе понад міру того, що ви спроможні дати. Знайте, у цьому ви не єдині. Дуже непросто цілковито віддати себе тому, кого ми бачимо, вже не кажучи, Комусь, кого ми не бачимо. Справжнє і щире самовіддання рідко коли відбувається швидко й без боротьби. Зазвичай це діється поступово, день за днем, коли ми вчимося довіряти любові Христа, яку бачили у Євангеліях. Можуть виникати труднощі в тому, щоб довіритися Христові, проте тільки через особисті взаємини ми пізнаємо на власному досвіді, ким Він є насправді. Бажаєте розпочати цю мандрівку самовіддання і довіри?