Залишився мені ще приємний обов’язок представити Вам, дорогі читачі, чарівну, премилу стареньку. Це дев’яностошестилітня сестра Франциска, вестіярка[*] Ісуса. Зовсім нещодавно вона відсвяткувала сімдесятип’ятилітній ювілей свого чернечого життя. То була прекрасна урочистість, тільки традиційні «Сто літ» треба було відповідно переробити. Сестра Франциска багато пережила у своєму житті. Зокрема перебування в концентраційному таборі Равенсбрук, де одразу після прибуття їй оголосили смертний вирок. Урятувало її те, що в таборі монахині переодягли її в сутану і завдяки цьому вона могла працювати, опікуватися хворими в одному з німецьких шпиталів. Усе життя провела у звичайній праці на кухні і вишиваючи літургійні шати. Незважаючи на свій вік, сестра Франциска і надалі працює, принаймні півтори години на день проводить на кухні. Вона часто повторює, що в неї ні на що немає часу, бо має в стількох наміреннях помолитися, а ще читає багато книжок і газет. Іноді сестра настоятелька змушена ховати їх від неї, бо сестра Франциска занадто переймається всім злом, про яке пише преса. Хоча ще два-три роки тому власне сестра Франциска, в якої найбільший чернечий стаж і яку всі називають просто «бабця», проводила для сестер огляд преси під час трапез. Коли ми робили «бабці» фотографії для книжки і розповіли, що це буде видання для людей старших і хворих, вона спокійно відповіла: «Та, це не для мене, бо я – здорова». А взагалі вона часто повторює, зітхаючи: «Що буде, як я колись постарію?..»
КІНЕЦЬ
[*] Монахиня згромадження Сестер вестіярок Ісуса римо-католицького обряду, особливістю якого є плекання та поширення культу Пресвятої Євхаристії, опікування церковним убранством і невикористовування спеціального чернечого одягу.