Що передбачає прохання про пізнання своїх гріхів? Передусім бажання пізнати, що гріх є джерелом нещастя, болю, страждання і смерти. Йдеться не тільки про усвідомлення чи емоційне пережиття цієї правди. Проханням про пізнання гріхів ми хочемо відкрити для себе фактичний зв’язок між гріхом і стражданням. Часто біди, які зазнає людина, є не хрестом, а наслідком гріха, перед яким Бог стає «безпорадним», шануючи людську свободу.
Коли говоримо про гріхи, маємо на увазі не тільки окремі вчинки, але невпорядковані постави і звички, часто дуже глибоко закорінені, але мало усвідомлені.
Ніхто не зичить собі зла. Часто ми вибираємо гріх тому, що бачимо в ньому добро. Засліплені гріхом, ми не вміємо розгледіти його зв’язок із стражданням. Щоб не бачити цього зв’язку і «не мусити» навернутися, переносимо відповідальність на зовнішні обставини: на іншу людину, цивілізацію, випадок і навіть на Бога.
Ми грішимо не тільки проти себе, але й проти Бога та людей. Гріх ранить Господа і Його любов до людини. Муки і смерть Ісуса найповніше показують, як гріх ранить Божу любов.
Пізнавши гріх, ми зрозуміємо, що власними зусиллями його не спокутувати. Тільки Бог може подолати трагічні наслідки гріха. Пізнавши свій гріх, ми досвідчуємо потребу Божої любови.
Прохаючи пізнання гріхів, ми прагнемо усвідомити, як сильно вони ранять ближніх. Кожний гріх, навіть дуже особистий, ранить не тільки грішника, але й іншу людину. Це стосується не тільки гріхів, спрямованих проти ближнього, але й скоєних у «самотності серця».
Кожний гріх закриває людину в собі, робить її потайною, егоцентричною і непокірною, руйнує стосунки з іншими. Вона не здатна на справжню жертву і самопосвяту ближнім, навіть якщо щиро прагне їх любити. Лише поборюючи гріхи, людина осилює любов до Бога і ближнього.
Повне пізнання гріха не відбувається за раз. Це постійний процес, що розвивається поступово разом із зростанням нашої свободи і довіри до Бога.
Пізнання гріха, як і Бога, є не тільки результатом нашої праці, але також Господнім даром. Тому св. Ігнатій заохочує просити про ласку пізнання гріхів. Вона завжди йде в парі з працею і зусиллями. Пізнання гріхів є благодаттю, а Господь завжди дає її вчасно. Треба просити і вірити, що Бог подарує нам цю ласку.
ВПРАВИ
Вправа 1
Згадай великі духовні та емоційні страждання, які ти пережив. Проси у Святого Духа світла для цієї вправи.
Намагайся усвідомити зв’язок між стражданнями і гріховними станами – підвищеною вразливістю, подразливістю, амбіціями, нехіттю, страхом перед життям, комплексами, небажанням прощати тощо. Одначе не варто механічно поєднувати гріхи з усіма нашими болями. Не всі гіркі пережиття пов’язані з гріхом. Багато страждань не залежать від нас, а є хрестом, якого зіслав нам Бог.
Чи відчуваєш, що міг би уникнути зайвих страждань, послідовно борючись із гріховними схильностями? Які гріхи завдали найбільшого болю?
Що ти хотів би сказати Богові? Чи бажаєш Йому за щось подякувати? Чи хочеш за щось попросити прощення?
Вправа 2
Подумай про свої найбільші гріхи, які міцно гніздяться в пам’яті і досі впокорюють свідомість. Згадай, як переживав через них. Що ти думав тоді про Бога? Яким Він здавався тобі? Він був для тебе люблячим батьком, з яким ти хотів зустрітися, щоб одержати прощення і втіху, чи, може, суддею і прокурором, від якого бажав утекти? Важливими будуть перші думки і відчуття.
Що ти хотів би сказати Богові тепер? Чи бажаєш Йому за щось подякувати? Чи хочеш за щось просити прощення?