1 книга Хроніки 17
Одного разу Давид сидів у своєму чудовому кедровому палаці й бесідував зі своїм другом, пророком Натаном. Цар сказав до свого друга: «Ось я маю чудовий палац, а ковчег Божий знаходиться за завісами. Я хочу збудувати храм для Господа». На це Натан відповів: «Роби все, що на серці твоєму, бо Бог із тобою».
Але вночі Бог сказав пророку: «Іди і скажи Давиду, щоб він не будував Мені храм. Усі ці роки Я ходив із народом Ізраїля, і за часів, коли поставив суддів для Ізраїля Я жодного разу не сказав їм, щоб вони Мені побудували храм із дорогоцінного кедрового дерева. Намір Давидів приємний Мені, але Я не хочу, щоб він будував Мені храм. Давид багато воював і пролив багато людської крові. Але Я дам йому сина і той збудує Мені храм». У Бога є Свої наміри щодо кожної людини. Так і для Давида Бог приготував роль царя, який буде воювати з язичниками, а збудувати храм Він призначив сину Давида.
Дітки, кожному з вас Господь також призначив здійснити щось важливе в цьому житті – хтось стане місіонером і буде звіщати Євангеліє аж до краю землі, хтось буде бізнесменом і даватиме великі кошти на служіння Господу, хтось буде сумлінним робітником і свідчитиме своїми справами і життям про любов Божу. Будьте уважні й завжди запитуйте в Господа, що Він хоче, щоб ви зробили.
Вранці Натан прийшов до Давида і переказав йому слова Божі. Чи засмутився Давид такій Божій відповіді? Ні, навпаки він дуже зрадів, почувши, що Бог благословлятиме його і дасть сина, який збудує храм Господу. Чому Давид так відреагував? Бо він любив Бога і не шукав своєї слави в царюванні.
Давид у палкій молитві подякував Богові: «Хто я, Господь мій і Бог, і що таке дім мій, що Ти мене підняв? Але і цього здалося мало в Твоїх очах, Господи, почни благословляти дім Твого раба». Богові була до вподоби така молитва, бо вона говорила про смиренне серце Давида. Хоч він і став царем, та розумів, що це йому дав Бог, а сам Давид не заслуговує на таку ласку Божу. Увесь час він пам’ятав, що це Бог узяв його від отари овець і зробив царем ізраїльським. Давид щиро дякував Богові за те, що Він пообіцяв вічно благословляти увесь його дім, бо цар вважав себе грішником, який не достойний Божих щедрот.
А хіба вас, діти, Бог не оточує своїми ласками? Чи не дивує вас милосердя Боже? Він ласкавий до кожного з вас не через ваші заслуги, бо всі ви грішні. Лише тому, що Бог любить вас, Він бажає благословляти вас як Своїх дітей.
ЗАПИТАННЯ:
- Яке бажання виникло в Давида?
- Що Бог велів через Натана?
- Як відреагував Давид на Божу відповідь?
- Хто мав побудувати храм для Господа?