Блаженні милостиві

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть (Мт. 5:7).

Як і всі блаженства, це блаженство детально представляє фундаментальний принцип, який сформулював Ісус у Нагірній проповіді: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48). Ми покликані до наслідування Бога, бо тільки Він є милосердним, а Ісус це милосердя об’явив.

Псалми часто взивають Господа – милосердного і ласкавого, неохочого до гніву, лагідного. Всі три великі монотеїстичні релігії завжди пов’язували з іменем Бога найперше ймення – Милосердний. Коран починається такими словами: «В ім’я Бога Милостивого, Милосердного! Хвала Господу світів, Милосердному, Царю в День суду!»

Що означає, що Боже милосердя є для нас прикладом до наслідування? Існують дві сфери, в яких це милосердя обов’язково повинно проявлятися в нашому житті.

По-перше, це діла милосердя. Найважливіший для нас текст – джерело – Євангеліє від Матвія, розділ 25, в якому описано перебіг Страшного суду: «Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви […] що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:35-40).

По-друге, не знаю: чи не найважче – це прощення. Слова Ісуса: «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36) дуже співзвучні з проханням з Господньої молитви: «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт. 6:12).

Милосердя – це любов, що діє у світі, яким заволоділо зло. Яка наша реакція на зло? Будьмо перед собою чесними: якою повинна бути перша, нормальна реакція на зло? Відповідь очевидна: справедливий гнів, джерелом якого є усвідомлення того, що існує контраст між тим, що є, і тим, що має бути. Скажу більше: не може бути по-справжньому милосердний той, кого ніколи не охоплював правдивий гнів; не зможе бути милосердним і по-справжньому прощати той, хто є байдужим до зла світу. Ті, котрі бояться, котрі не хочуть, щоб їх охоплював той справедливий гнів, утікають від пізнання світу, який є таким, яким є.

Іван Богослов написав у Першому Посланні: «Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі» (1Ів. 5:19). Пастка полягає в тому, що іноді все зло розміщую поза собою. Все в людині є двозначним: і зло, і добро, все є двозначним, бо все лежить у лихому. Як же часто справедливий гнів є лише самовиправданням!

Гнів має бути спрямований на демонічне зло. Ні в якому разі не на людину. Справедливість стає оманливою, якщо ототожнює зло з людиною, злодіяння – з винуватцем. Чи зможете пробудити в собі справедливий гнів не на людину, а лише на зло? Не знаю, чи зможу. Але саме тому, що це є понад людські сили, треба увійти глибше, вдивитися, поглянути на світ очима, якими споглядає сам Господь.

Коран називає Бога Милосердним. Євреї, говорячи про Дерево Сфирот, тобто про певні прикмети Бога, які дозволяють людині вознестися до неба, ставлять перед собою дві гілки: суд і милість – справедливість і милосердя. Одне зумовлює інше.

Справедливість і милосердя – це двоє очей Бога, якими Він на нас споглядає. Бути милосердним – означає перейняти погляд Бога і дивитися, як Він. Тоді слушний, справедливий гнів дозволить відділити зло від винуватця, дати прощення, вирватися з заклятого, пекельного кола зради, помсти, втечі. Тільки Божа сила, той погляд очима Господа дозволить нам віднайти милосердя.

Попередній запис

Блаженні голодні та спрагнені правди

Наступний запис

Блаженні чисті серцем