Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога (Мт. 5:8).
У трактуванні стародавніх часів, а передовсім у біблійному, серце є центром людського бажання, мислення, відчування. А тому це блаженство можна висловити ще й по-іншому: блаженні, котрі мають у собі чисте джерело життя. Чим є те чисте серце? У Псалмі п’ятдесят першому Давид, якому пророк нагадав про те, що він згрішив, співає: «Серце чисте створи мені, Боже» (Пс. 51:12). Я сам собі не можу дати чистого серця. І в іншому Псалмі: «Хто зійде на гору Господню?… У кого чисті руки та щиреє серце…» (див.: Пс. 24:3,4), – тобто той, хто нічого злого не вчинив, але в у серці своєму не прийняв жодного злого рішення. У контексті Євангелія насамперед йдеться про поглиблення стосунків із Богом. Вважаємо, що достатньо знести руки до неба, щоб наша молитва досягла Божого трону. Однак можна сказати за святим Августином: «Насамперед повернися до себе – redi іn seipsum – повернися до себе і тоді витягни долоні, бо твоя молитва повинна пройти крізь твоє серце; отже в ньому джерело життя. І та молитва повинна пройти крізь чисте джерело життя».
В усіх релігіях світу є поняття чистоти, дотримання певних правил, покликаних регулювати стосунки між людиною і Богом. Чистота, про яку говорить це блаженство, – це щось більше, ніж питання дотримання сексуальної дисципліни. Ми перебуваємо у сфері традиції, оголошеної пророками, псалмопівцями, і яку від Старого Заповіту започатковує Ісус: релігії серця, внутрішньої релігії, релігії, яка зосереджується не на зовнішніх обрядах, а на тому, що випливає зсередини. А метою Ісусової пропозиції є любов від чистого серця. Так говорить апостол Павло. Чисте серце – це те ж, що й добре сумління і необлудна віра.
«Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога». Звичайно, основний зміст цієї обітниці стосується насамперед того, що станеться в останні часи. Але не лише цього. Чистота серця має значення і в баченні світу вже тепер; у сприйнятті себе та інших людей. Для чистих все є чистим. Чистота серця очищує бачення; це основна передумова релігійного мислення: коріння очей є в серці, – бачиш так, яким є твоє серце.
Цинік у всьому вбачатиме зло; чорнитиме кожну гарну річ, а просту – ускладнюватиме. Чисте серце зможе вбирати навіть гидоту, гріх, страждання. Людина чистого серця бачить Бога також і в людині, яка чинить гріх, досягає своїм баченням того, що є в людині найглибше, того, що творить і зміцнює в нас дитинність Божу. Чистота серця відкриває перед нами можливість бачення Бога навіть у найскладніших і на перший погляд безнадійних ситуаціях. Люди чистого серця бачитимуть Бога вже тепер, бо коріння очей є в серці.