Богоявлення означає виявлення Бога. В історії спасення це перше виявлення Пресвятої Тройці. (Другим було Преображення, коли Дух з’явився осяйною хмарою; третім – П’ятдесятниця, коли Дух прибрав вигляд язиків полум’я).
У момент хрещення Христа Отець проголосив Ісуса Своїм улюбленим Сином, і Святий Дух зійшов на Нього у вигляді голубки. У пору Богоявлення – це історичний факт виявлення Пресвятої Тройці для світу, початок Христового публічного служіння, і хрищення, яке здійснив Іван. І найважливіше, це святкування появи Божої слави, Його милосердя і співчуття, відображеного в Особі Ісуса, Який погоджується відбути ритуал грішника, що потребує очищення.
У кожній епосі, і в кожному столітті та культурі, Візантійська Церква приділяла велику увагу цьому світові, головно через його глибоку богословську вагу й духовні наслідки. Господь, Син Божий, став людиною, для того щоб стати спасенням для цілого людства – навіть більше, для цілого творіння. Годі розглядати людськість Христа окремо від Його Божества, повнота якого перебуває в Ньому тілесно (див. Кол. 2:9). Тропар празника змальовує нам картину торжества:
- Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,
- Троїчне явилося поклоніння:
- Бо Родителя голос свідчив Тобі,
- Возлюбленим Сином Тебе називаючи;
- І Дух у виді голубинім
- Засвідчив твердість слова.
- Явився Ти, Христе Боже,
- І світ просвітив,
- Слава Тобі.
У хрещенні Христос потрапляє в саме осердя Своєї місії. Він приносить відкуплення і мир людям, тваринам і цілому космосу. Дух і матерія стали храмом повсякчасної благодати Святого Духа. Коли Христос занурив Своє людське тіло в Йордан, проміння Його божественности пронизало всі елементи природи. Цілий всесвіт ожив у Бозі, Якому тепер він співає пісню хвали.
Коли Іван омив тіло Христа, людство, яке Христос прийняв і чию вину взяв на Себе, омилося й очистилося. “Той, хто зодягнений у світло, не потребує очищення” (Вечірня). Коли Він вийшов з води, то не тільки людство, але й цілий всесвіт піднісся з Ним, очищений і юний.
Це свято також називають “Епіфанією”. В античності цим словом називали тріюмфальний марш переможного князя. Християнська Епіфанія святкує перемогу Царя царів над силами зла, і тріюмф світла і знання над темрявою і невіданням. Вона проголошує, що правдиве Світло, Ісус Христос, освітив світ і переміг його темінь. Тому Епіфанія є святом справжньої осяйности Бога в Христі, і його виявлення як видимого явища.
Христос прийшов і об’явив Себе як Син Божий, Спаситель людства. Уся глибина християнської тайни – це спів про чудесне зішесття Отця, джерела нашого спасення. Це спасення виявилося у втіленні і було досягнуто через Сина, Який применшив Себе (kenosis), щоби розділити наше нещастя, і який зцілив його у воді. Перед такою тайною розум переймається власною бідністю, а богословська думка не може знайти доречного слова, щоб висловити її глибину. Христос не уникав нашої слабости, а радше у Своєму тілі звільнив нас від полону всіх злих сил. Через Своє втілення Він об’єднав пошрамовану гріхом людську природу зі Своєю Божою Особою, щоби зцілити цю природу, і піднести людину вгору та зцілити її.
Як каже Псалом 135, небеса є обителлю Господа, а земля – пристановищем людини; у водах селиться темрява і сили зла. Але хоча вода може бути й згубною, вона є також елементом очищення й життя. Вода заступає увесь світ. Усяке життя походить з неї. Вона є істотним і первинним елементом творіння. Торкнувшись води, Христос благословляє її і перетворює на засіб зцілення. Він надає їй сили освячувати і робить знаряддям життя й спасення.
Софроній пояснює цю тайну благодати і життя словами, сповненими великої краси:
- Нині земля і море
- Стали співучасниками радости світу,
- І світ веселістю наповнився.
- Побачили Тебе води, Боже,
- Побачили Тебе води, і настрахалися.
- Йордан повернувся назад,
- Побачивши вогонь Божества,
- Що тілесно сходив і входив у Нього.
- Йордан повернувся назад,
- Побачивши Духа Святого у вигляді голуба,
- Як сходив і літав над Тобою.
- Йордан повернувся назад,
- Бачивши, що невидимий став видимим,
- Творця воплоченого, Владику у вигляді раба.
- Йордан повернувся назад
- І гори заграли, Бога в тілі побачивши,
- І хмари голос видали, чудуючися світлом від світла,
- Істинним Богом від істинного Бога,
- Що приходить, бачивши
- Владичний празник нині у Йордані,
- І Його самого, що потопив у Йордані
- Саму смерть задля переступу,
- І жало спокуси й адів союз,
- І подарував світові спасенне хрещення.
(Богоявлення, велике водосвяття)
Святий Дух є і там. Він зійшов і зостався в Христі, таким способом об’єднавши у водах Йордану людство з Христом і Христа з Отцем. Тому людський рід відновився, народившись знову, і став новим творінням.