Бог, Який любить нас

Любляча жертва Христа і присутність Святого Духа в нашому житті показує нам серце Бога, Який прагне відновити всі речі такими, якими вони були створені від початку – досконалі стосунки зі Своїм творінням, яке живе в досконалому світі. Наш Бог є Бог спокути, досконалих взаємин та відновлення. Найглибинніша суть Його серця – це настільки сильна любов, що Він прагне спілкування в оточенні Своїх творінь, що приносить лише радість, щастя та гармонію. Таке зображення Бога відрізняється від того, яке більшість людей мають у своїй свідомості. Він – не невблаганний та далекий суддя, Який дивиться на нас згори з поважним кам’яним виразом та звіряє нашу поведінку зі Своєю книгою законів. Жертва Христа і пришестя Духа Святого ясно показує нам, що таке зображення Бога є цілком хибним. Він не дивиться на нас згори вниз з праведним обуренням; Він прагне бути з нами. Він хоче бути нашим супутником.

Життя Ісуса на землі доводить нам, що це правда. Він був комунікабельним. Він увесь час перебував з людьми. У Нього були друзі. Він любив, Він турбувався, Він страждав і сміявся разом з людьми. (Так, в Ісуса було почуття гумору. Він розповідав історії про такі речі, як люди ковтали цілих верблюдів або як люди бігали з колодою в оці.) Ісус показував, що Бог хоче бути з нами та радіти нашому товариству.

Святий Дух показує те ж саме навіть глибше. Бог хоче не тільки бути з нами, Він хоче бути в нас. Він хоче йти разом з нами, куди б ми не йшли – на роботу, на футбол, у театр, до церкви, у відпустку. Так само як Він гуляв з Адамом і Євою в Едемському саду, Бог хоче прогулюватися з кожним із нас та обговорювати події дня. Як каже нам Павло, „любов Божа вилилися в наші серця Святим Духом, даним нам” (до Римлян 5:5, Ог.).

Навіть у цьому пропащому світі можливо мати дружбу з Богом. Авраам мав її. Він мав настільки близькі стосунки з Богом, що називався другом Божим (Якова 2:23). У Мойсея були такі взаємини з Богом, що вони з Господом були постійними супутниками. Написано: „І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого” (Вихід 33:11, Ог.).

„Звичайно, – можете сказати ви, – це ж були Авраам та Мойсей, герої віри, а не прості звичайні люди, як ви і я”. Добре, що ми захоплюємося цими людьми, які жили таким праведним життям, але ми ставимося до них несправедливо, коли поміщаємо на такий високий п’єдестал. У своїй людській природі вони були ні більшими, ані меншими, ніж ви чи я. Як каже народна мудрість, вони були ліплені з того самого тіста. Як і ми, вони теж мали спокуси. Їм доводилося приймати людські рішення перед лицем цих спокус так само, як це доводиться робити і вам. Вони стали героями віри не тому, що мали якісь надзвичайні переваги перед лицем Бога, але тільки тому, що робили правильний вибір.

Ми можемо бачити добрий зразок таких дружніх стосунків з Богом на прикладі класичного кінофільму „Скрипаль на даху”. Єврейський молочник Тев’є постійно веде діалог з Богом: ідучи у своїх справах дорогою, розповідає Богові про те, що відбувається в селі і в його сім’ї, просить про благословення, співчуває Його труднощам та навіть сміється і цитує Йому Святе Письмо. Це такі стосунки, які може розвити кожен з нас. Як пише Яків, „наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас” (Якова 4:8, Ог.).

Не так давно Бог і я (Том) жартували разом. Жартували з мене, але від цього було не менш весело. Моя дружина і я жили в Нешвілі. Ми взяли відпустку, щоб відвідати наших родичів у Далласі та Х’юстоні. У дорозі зі мною в машині були моя дружина, донька та двоє онуків. Я залишив їх усіх у Далласі та повертався до Нешвіля сам. Хвилюючись за дорогу, оскільки в мене було багато пасажирів, за яких я ніс відповідальність, я помолився, як я тепер бачу, досить дивною молитвою: „Якщо зі мною мають трапитися проблеми в дорозі, хай це станеться тоді, коли я їхатиму сам”. Отож, Бог відповів на мою молитву. Я благополучно доставив своїх дорогоцінних пасажирів у Даллас і повертався назад до Нешвіля сам. Десь на півдороги між містами Мемфіс та Нешвіль моє праве заднє колесо луснуло. Я зняв його, щоб замінити, і коли діставав запасне, то явно відчув, як Бог дивиться мені через плече. І мені здавалося, я чув, як Він сміявся. Спочатку я не зрозумів жарту, але потім до мене дійшло. Бог наче питав мене: „Отож Я відповів на твою молитву, чи не так, Томе?”

Так, Він відповів на мою молитву – саме так, як я і просив. Він наче питав: „Чому ти помолився такою обмеженою молитвою? Чому ти не попросив Мого захисту на всю дорогу?” Я поклав колесо на дорогу та не зміг і сам втриматися від сміху. Я не знаю, що подумали про мене водії машин, які проїздили мимо, мені було байдуже. Бог і я раділи разом, і це було прекрасно.

Усі ми можемо пережити такі моменти, якщо будемо підтримувати зв’язок та мати стосунки. Бог із нами увесь час, і Він чекає, коли ви зробите крок назустріч, але Він не зазіхає на вашу територію. Він зійшов з небес, щоб бути з вами, і Він терпляче чекає, поки ви зробите крок до Нього. Коли ви робите цей крок, ви вступаєте в тривалі, постійні стосунки. Навіть смерть не покладе їм край. Ви встановили їх тут і зараз, але вони переходять за межу смерті і тривають цілу вічність. Апостол Павло говорить нам, що Бог дає нам Духа Свого Святого, щоб Він перебував у нашому житті як завдаток або гарантія того, що дасть Він нам ще більше в майбутньому. „У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, хвалу Його слави!” (до Ефесян 1:13-14, Ог.).

Попередній запис

Як Христос задовольняє нашу потребу в постійних стосунках

Наступний запис

Ми змінюємося