Якщо в моєму житті було співжиття до шлюбу, чи може Бог мені пробачити?
Так. Бог не лише може, але й дуже цього прагне. Святе Письмо говорить, що навіть ангели в небі радіють, коли люди повертаються до Бога (див. Лк. 15:10). В іншому місці Писання сказано: «…Тим, які каються, Він змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію. Навернися до Господа й покинь гріхи» (Сир. 17:24-25). Якщо ми шкодуємо за гріхи, Він відпустить кожен гріх, зокрема й дошлюбний секс.
В Євангелії від Івана знаходимо епізод, коли натовп хотів закидати камінням жінку, спійману на перелюбі. У своїй книжці «The Love That Satisfies» Кристофер Вест зауважує: «Якраз посеред того відчуття порожнечі та сорому вона зустрічає Христа. Натовп поривається побити її камінням. Христос говорить, що першим кинути камінь мусить той, хто сам не має гріха. Згідно з власними словами, міг сам кинути каменем. Але Ісус не прийшов на те, аби осуджувати. Він прийшов, щоб спасати»[1]. Відправивши тих людей, аби вони обдумали власні гріхи, Ісус запитав: «Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:1-11). Така особиста зустріч із любов’ю Бога є тим, чого потребує кожна людина, коли її серце обтяжене гріхом.
Святе Письмо безліч разів нагадує нам про милосердя Боже. У псалмі 103 читаємо: «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!» (Пс. 103:12). Книга Плач Єремії говорить: «Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, нове воно кожного ранку» (Пл. Єр. 3:22-23). Бог не відвертає від тебе Свого обличчя й не дивиться на тебе з погордою через твоє минуле. Навпаки, промовляє: «Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив!» (Іс. 44:22; див. Іс. 43:25).
Багато людей вважають, що мусять зробити себе досконалими, щоб заслужити на Божу любов. Історія блудного сина вчить нас, що це не так. Коли син, що покинув батька, наважився повернутись до нього, батько побачив його, «коли він далеко ще був» (Лк. 15:20), і побіг до нього. Там зовсім не згадано про те, що мав би бігти також і син. Це має означати, що то саме батько подолав більшу частину відстані, котра їх розділяла. Так само, якщо ти звернеш своє серце до Бога, Він уже чекатиме на тебе з розпростертими обіймами. Насправді саме твоє прагнення повернутися до Нього – це вже знак, що Він перебуває з тобою.
Коли ти прийдеш до Нього на молитві, Він не буде думати: «О, а це той хлопчисько, що робив те й інше на такій-то п’яній вечірці». Навпаки, думатиме так само, як тисячі років тому: «Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти! […] Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я…» (Іс. 43:1; 49:16). Найбільший з усіх твоїх гріхів є наче піщинка порівняно з горою Його милосердя.
Господь Ісус установив Таїнство примирення, щоб принести нам Свій дар прощення. Після воскресіння Він явився апостолам, передав їм Свій мир і дихнув на них. До цього єдиним іншим місцем Біблії, де Бог на когось дихає, – був фрагмент про створення людини. Тож знаймо, що в цей момент відбувається щось надзвичайне. По тому Ісус промовив: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» (Ів. 20:22-23).
Уже дві тисячі років Церква несе людям цей цілющий дар Ісуса, щоб ми могли почути слова втіхи про відпущення гріхів: «Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами свого чоловіколюбія, нехай простить тобі, чадо, всі прогрішення твої; і я, недостойний єрей, властю Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Тож не тікай від милосердя. Скористайся чудесним Таїнством примирення і прийми дар Божого пробачення.
У школі я була із багатьма хлопцями, тож репутація в мене огидна. Восени поїду на навчання і сподіваюся почати все з чистого аркуша. Чи можливо повернути невинність?
Один мій приятель з університету захоплювався одною дівчиною – назвімо її Речел. Вона працювала в адміністраціях гуртожитку й студентського містечка. А що було найважливіше, Речел наче віддзеркалювала любов Ісуса до кожного, кого зустрічала. Мій друг завжди дивувався її чистоті та невинності. Одного вечора Речел поділилася з ним своїм свідченням. Під час усього навчання в середній школі вона була «сексуально активною», але постановила прийняти Боже запрошення й повністю змінити своє життя. Той мій приятель був вражений, коли Речел відкрила перед ним своє серце й показала, яким способом Ісус вчинив з неї нове створіння. Сьогодні Речел є дружиною чудового Божого чоловіка, і вони разом творять прекрасну сім’ю.
Ця молода жінка є живим підтвердженням слів св. Павла: «Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове! Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення» (2Кор. 5:17-18). Зверни увагу, св. Павло говорить, що походить це від Бога, а не від нас. Усе, що в наших силах зробити, – це прийти до Господа з нашим зраненням і дозволити Йому творити чудеса.
Не дозволяй собі впадати в розпач, розмірковуючи: «Незайманість я однаково втратила, то яке все це тепер має значення? Що було раз втрачено, втрачено назавжди. Яка з мене користь Богові та який порядний хлопець тепер захоче одружитися зі мною?» Втративши незайманість, одна молода жінка сказала: «Раніше я зовсім не знала, що таке ненависть до самої себе. Але це сталося. Я втратила незайманість. І ніколи вже не зможу її повернути. Потім це вже не мало жодного значення, тож секс зробився чимось повсякденним. Я лише боялася втратити Роберта – це він був тим першим, – і навіть коли він погано зі мною поводився (а таке теж траплялося), намагалася зробити все, аби його за будь-яку ціну втримати»[2]. Христос тепер чекає на тебе і закликає тебе, аби ти пригорнулася до Нього. Він і тепер має план на твоє життя.
Ти пам’ятаєш, як Ісус нагодував натовпи людей у Євангелії від Матвія? Спитав, скільки мають їжі, тож вони принесли Йому п’ять хлібів і дві риби – не дуже багато, якщо збираємося нагодувати 5000 чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. Він же взяв ту невелику кількість, котра в них була, розмножив, нагодував тисячі, і залишилось іще досить, щоб наповнити дванадцять кошів (див. Мт. 14:13-21). Цей приклад показує, що не має жодного значення те, наскільки мало ми самі можемо принести Богові.
Важливо, наскільки великодушно ми віддаємо те «небагато», яке маємо. Він сам потурбується про чудо, що має здійснитися в тобі. А ти лиш прийди до Нього, щоб Він любив тебе такою, як ти є. Ісус забере твої гріхи, що наче пурпур, а на їхньому місці виведе образ свого милосердя, щоб засвідчити його перед світом. За словами пророка Ісаї: «Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!» (Іс. 1:18).
Питання не в тому, чи спроможний Ісус учинити з тебе нове створіння, а чи маєш ти віру в те, що Він це вчинить. Він промовляє до тебе так само, як промовив до незрячих у Євангелії від Матвія: «Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце?» (Мт. 9:28). Скажи «так» і молися, як Давид у псалмах: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.» (Пс. 51:12). І пам’ятай, що сказав Ісус: «І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець» (Ів. 14:13). Господь дасть тобі чистий аркуш, чистоту, яку ти зможеш оберігати й на якій будуватимеш нове життя.
[1] C. West. The Love That Satisfies. West Chester, Pa.: Ascension Press, 2007, 14.
[2] J. McDowell. Why Wait?, 159-160.