У минулому я припустилася кількох великих помилок, але не знаю, як зізнатися в цьому хлопцеві, з яким тепер зустрічаюся, і я не впевнена, чи взагалі маю це робити. Що б ти мені порадив?
Не слід вважати, що ти мусиш розповісти хлопцеві все про своє минуле лише через те, що ти з ним зустрічаєшся. Якщо стосунки є серйозними і, можливо, розвиватимуться в напрямі одруження, тоді добре буде чесно розповісти майбутньому нареченому про ці справи. Молися, щоб зробити це у відповідний час, і не почувайся зобов’язаною сказати все до найменшої дрібниці. Говори загальними словами, визнай, що ти припустилася деяких помилок у тих стосунках, що залишилися в минулому, і тепер прагнеш, аби ці нові взаємини були чистими й зосередженими на Богові. Із плином часу, коли почуватимешся вільніше і надійде відповідна хвилина, у тебе може виникнути бажання розповісти трохи більше.
Коли (і якщо) настане такий час, пам’ятай про одне: не описуй занадто конкретно всього, що колись сталося. Такі подробиці можуть зранити хлопця, з яким ти тепер зустрічаєшся. Уникаючи нечесності, будь виваженою в тому, наскільки відкриватися. Врешті-решт ти можеш і не вийти заміж за цього мужчину, а якщо будеш з ним ділитися кожним своїм спогадом і зраненням, створений таким способом емоційний зв’язок може утруднити розставання. Так само тобі могло б бути незручно, якби мужчина, що не є твоїм чоловіком, знав про тебе речі, які належить знати лише чоловікові.
Якщо ж ти все-таки виходитимеш за нього заміж, дай йому впевнитися, наскільки багато він значить для тебе. Із опитаних 130 подружніх пар, охарактеризованих як міцні родини, більшість чоловіків засвідчили, що їхні дружини знають, як належить дбати про добре самопочуття чоловіка[1]. Не розповідай забагато про те, наскільки близькою ти була з іншими чоловіками. Просто подбай про його серце – щоб у ньому жила впевненість, що це саме він є тим, кого ти обрала на все життя. Згадка про попередні інтимні зв’язки часто викликає в другої половини почуття болю, приниження, образи або роздратування. Тож люби його ще сильніше, намагайся згасити будь-який неспокій, який міг би зародитися в його свідомості через відчуття, що його порівнюють з іншими.
І, нарешті, маю тобі порадити, що ти могла б подарувати своєму обранцеві – за браком дару дівицтва. Одна молода жінка, моя знайома, втратила незайманість іще в шкільні роки, а потім теж мала ще не один нещасливий інтимний зв’язок. Замість того щоб впасти в розпач, бо їй уже нічого принести в дар своєму майбутньому чоловікові, вона зробила чудовий крок. Пішла до сповіді, постановила повернути собі чистоту й написала листа до самої себе, аби підтримати себе в дотриманні цієї обітниці. Перелічила всі причини, через які вже не бажала жити розпусним життям. Вона описала в цьому листі все те, що очікувала знайти у своєму майбутньому чоловікові, і присяглася, що чекатиме, коли Господь їх з’єднає. Щоразу, коли до неї приходила спокуса повернутися до минулого, вона виймала той лист і нагадувала собі, що справжня любов є можливою і що вона мусить берегти себе для майбутнього чоловіка. Щоразу, читаючи цього листа, вона щось додавала до нього й писала, звертаючись до майбутнього чоловіка. Цей лист був для неї сталою підтримкою, а кожний раз, коли вона до нього щось додавала, зміцнював її переконання. На момент шлюбу в неї вже був чималенький конверт зі списаними аркушами, які вона хотіла подарувати чоловікові під час медового місяця.
Мені відомі всі ці подробиці, бо це я той чоловік, що отримав ті листи. Якою ж це було втіхою та благословенням – побачити, що хоч вона й припускалася помилок, але змінила власне життя й зберегла себе для мене. Так, вона могла сказати, що для неї все вже занадто пізно, втраченої дівочості вже не повернеш, то й нема чого мріяти знову стати чистою, але вона довірилася Господу й увірувала, що Він має Свої задуми та плани на її життя.
Тому ніколи не буде запізно. Будь відважною та довіряй Богові, що Він знайде тобі Божого чоловіка. Бо ти гідна цього.
Я зустрічаюся з особою, що мала грішне минуле, але пережила надзвичайне навернення і тепер є дійсно чистою. Проблема в тому, що мене переслідують думки про те, що ця людина чинила. Як мені з цим упоратися?
Однією з причин, через яку ці думки постійно повертаються до твоєї свідомості, може бути те, що ти просто намагаєшся їх звідти витіснити, не проаналізувавши їх докладно. Замітаючи такі переживання під килим, дозволяємо їм повертатися й непокоїти нас. Розв’язанням, як я його бачу, мало б бути не пригнічення таких думок, а визнання їх реальності та виведення їх на світ Божий, аби свідомо дати на них відповідь. Коли нав’язливі думки, що спричиняють неспокій, повертатимуться знову, зроби такі три речі.
По-перше, якщо ваші взаємини розвиваються в напрямі одруження, не соромся порозмовляти зі своїм хлопцем (дівчиною) про свій неспокій. Якщо не почуваєш себе готовим до такої розмови, можливо, варто було б порозмовляти зі священиком чи з кимось іншим, хто міг би дати в цій справі авторитетну пораду. Однак пам’ятай, що добрі стосунки потребують щирості й відвертості. Також краще, коли такі справи вийдуть на поверхню перед одруженням, а не після – уже в подружньому житті. Коли торкатимешся цієї проблеми, мусиш упевнитися, що не докоряєш йому (їй) за минуле, а радше підкреслюєш потребу разом подолати ці труднощі. Поділися своєю невпевненістю, побоюваннями або зраненнями та дозволь іншій людині любити тебе. Із твого боку це вимагатиме відкриття певних слабкостей, а від іншої особи – терпеливості та співчуття. Якщо ваша любов буде сильною та здатною пробачати, ви зможете подолати це випробування. Водночас не бійся, що ці нав’язливі думки про минуле ніколи не зникнуть. Із плином часу ти відчуватимеш більший спокій, у міру того як ставатиме сильнішою та глибшою ваша любов.
По-друге, не живи думками про минуле, а віддавай Ісусові всі ці турботи, щойно вони з’являться у твоїй свідомості. Складай подяку Господу за те, що Він відвернув твого друга (подругу) від такого способу життя. Тоді пожертвуй біль свого серця як молитву за його чи її зцілення, за колишніх партнерів цієї особи та за всіх, котрі живуть у гріху. Щоразу, коли неприємні спогади повертатимуться, щоб непокоїти тебе, використовуй це як нагадування про молитву з таким наміром. Завдяки стражданням Христа наші життєві випробування набувають відкупительної цінності, коли ми приймаємо їх з вірою та жертвуємо Йому. Інакше кажучи, Ісус може скористатися нашими стражданнями, щоб обдаровувати ласкою інших. Будьмо певні, що Господь може творити добро також і через них.
Нарешті, постанови ніколи не вводити свого партнера в гріх. Господь зцілить вас обох, бо Він краще знає, як це зробити. А тим часом нехай твій біль обернеться молитвою.
[1] M. Lasswell, T. Lasswell. Marriage and the Family, Health, Lexington, Mass. 1982, цит за: L. Parrott. Saving Your Marriage…, 156.