Божий задум для Йосипа та Павла

А яким досконалим був Божий задум для Йосипа! Бог замислив, аби Йосип став правою рукою фараона в Єгипті, тому що Бог мав намір використати його, щоб урятувати людей Ізраїля, коли настане голод.

Брати продали Йосипа в рабство купцям, які прямували до Єгипту. Це був перший крок Божого задуму, але брати Йосипа не мали жодного уявлення про те, що вони служать Божій меті. Вони ненавиділи свого брата і хотіли тільки зашкодити йому.

Згодом Йосип став вірним слугою впливового єгиптянина, і здавалося, що він почав просуватися вгору соціяльною драбиною. Але його несправедливо звинуватили в намаганні зґвалтувати дружину єгиптянина і кинули у в’язницю. Якби це сталося з вами, чи подумали б ви, що диявол одержав перемогу? Чи, можливо, ви прийняли б це як частину Божого досконалого задуму?

З Божою допомогою Йосип зустрівся у в’язниці з підчашим фараона і витлумачив його сон. Йосип попросив підчашого поклопотати за нього перед фараоном, і той пообіцяв йому допомогти, але швидко забув про свою обіцянку. Йосип ще два роки просидів у в’язниці, і це, безсумнівно, скидалося на нещасливу примху долі. Але Бог досконало вибрав час. Фараонові наснилися два дивні сни, але ніхто не міг їх витлумачити. Несподівано забудькуватий підчаший пригадав приятеля, якого він зустрів у в’язниці кілька років тому. Йосипа привели до фараона, і Бог підказав йому значення снів фараона – після семи багатих на врожай років мали настати сім років лютого голоду. Фараон прийняв тлумачення своїх снів і призначив Йосипа керувати збиранням врожаю і збереженням зерна упродовж семи багатих років, а також опікуватися розподілом харчів упродовж наступних семи неврожайних літ.

Коли брати Йосипа прийшли до Єгипту купувати зерно, він розповів їм про себе, і вони впали йому до ніг, приголомшені страхом і каяттям. Однак Йосип сказав: “А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживленняІ виходить тепер, не ви послали мене сюди, але БогВи задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!” (Бут. 45:5,8; 50:20).

Бог обернув це на добро! Ми віримо, що Бог здатен обернути на добро усе, як каже Біблія, але часто вважаємо, що всі події, що відбуваються з нами, Він використовує якнайкраще, немов дає якесь вторинне благословення. Але Бог не обороняється. Його не обмежує те, що Він знаходить найкращий вихід з прикрої ситуації. Бог виявляє ініціативу! Ми маємо нагадувати собі про це якомога частіше.

Бог виявив ініціативу, коли Степана каменували (пор. Дії 7). Степан був чоловіком, сповненим Святого Духа, який вірно служив Господу. Коли його каменували на смерть, Савло Тарсянин, молодий гнівний переслідувач християн, був одним із спостерігачів.

Степан вірив, що Бог цілком контролював цю ситуацію. Коли в нього кидали каміння, він став навколішки і голосно закричав: “Не залічи їм, о Господи, цього гріха!” Згодом він помер. Степан знав, що хоча його переслідувачі бажали йому зла, Бог оберне це на добро.

Чи могли б ви подякувати Богові за вбивство найбільш благочестивої людини, яку ви знаєте, і повірити, що Бог використовує цю трагедію для великого добра?

Савло Тарсянин став апостолом після дивовижного навернення, що сталося по дорозі до Дамаску. Він також пережив свою долю нещасть при поширенні Євангелія.

Як тільки Павло і Сила прийшли до Филиппів, їх звинуватили в розбещенні городян, здерли з них одяг і сікли різками, поки з їхніх спин не потекла кров. Згодом їх кинули у в’язницю, закувавши в колоди (пор. Дії 16:20-24).

Але Павло і Сила не вважали, що сатана одержав перемогу чи що Бог покинув їх. Вони були переконані, що Бог покликав їх проповідувати у Филиппах і що Він активно діє у всьому, щоб здійснити Свій досконалий задум для них. Тому вони не нарікали, не скаржилися і не волали до Бога про допомогу. У в’язниці на їхніх поранених спинах загусла кров і боліли виснажені ноги, які не було змоги розпрямити, але вони все одно молилися і співали гімни хвали Богові.

Раптом опівночі стався великий землетрус, двері в’язниці відчинилися і кайдани впали з усіх в’язнів. Тюремник злякався, вважаючи, що всі вони утекли, і витяг меча, щоб убити себе. Але Павло голосно вигукнув, запевняючи його, що всі в’язні залишилися на місці, і тюремник прийшов, щоб упасти їм до ніг. “Що треба робити мені, щоб спастися?” – благав він.

У Бога був досконалий задум для Филиппів. Він послав Павла і Силу бути там Його свідками, і вони були здатні повірити, що Бог здійснює Свій задум, навіть якщо Він створював обставини, яких вони не передбачали.

Ми завжди намагаємося передбачити, що буде робити Бог. Оскільки Він створив певну сукупність обставин одного разу, ми робимо висновок, що Він діятиме так само за будь-якої іншої подібної ситуації. Але Павлові не завжди вдавалося так швидко звільнитися з в’язниці. Інколи він залишався там роками.

Павло зазнав багатьох бід. Його каменували, він тонув на кораблі, його вкусила гадюка, він зазнавав переслідувань, але ніколи не сумнівався в тому, що Бог керує кожною подією в його житті. Усе це він вважав за радість і нагоду прославляти Бога. Павло знав, що його страждання допомагають йому.

Попередній запис

Божий задум для Йова та Рут

Наступний запис

Наша позиція