В одному зі своїх мідрашів (Берешіт Рабба 19,13) юдейська традиція говорить про концепцію семи небес та присутности в них Бога, показуючи гріхопадіння Адама і наступних поколінь як причину віддалення Бога від людини. Проте інша юдейська традиція (Зоар Трума 143-144) додає, що Бог повернувся на землю, знову наблизився до людини, коли Ізраїль отримав Пісню Пісень. Якесь відчуття неймовірного єднання з Богом пробивається через тих представників єврейського народу, які були захоплені цією книгою Старого Заповіту. Це передчуття, поза сумнівом, торкається також діяння, яке повинен реалізувати Дух стосовно Ізраїля і Церкви. Без подуву Духа ми надалі спимо, не знаємо ані своєї мети, ані свого бажання, не знаємо, який сенс нашого існування, але Він, як весняний вітер, будить до життя, пригадує про палку любов, мотивує до дії і чинить так, що бажання Нареченого стає також бажанням Нареченої! Лише завдяки спільному бажанню вони можуть стати одним цілим. Поза сумнівом, ініціятором такої спільности є сам Бог, але це відбувається не без участи тих, яких Він у Себе закохав, і серця яких Дух будить до взаємної палкої любови, якою їх полюбив Бог.
Любов, яка є головною темою Пісні Пісень, – це лише підтвердження того, що в її посланні можна віднайти Святого Духа. Зазвичай догматика характеризує цю Третю Божу Особу назвою Любов, яка існує між Отцем і Сином. Ця любов така велика, що вона є Особою. Якщо ми розглядатимемо книгу Святого Письма, яка нас цікавить, у цьому ракурсі, у нас не виникне жодних сумнівів, чи на її сторінках з’являється Святий Дух. Пригадаймо також Таргум Неофіті, про який ми говорили в попередньому розділі. Дух Божий має там назву Дух Божої любови. Переконання в такій єдності любови та Духа присутнє і в юдейській традиції, і в християнській. Адже євангелист Іван навчатиме нас про сутність Бога, відкликаючись саме до цього відчуття (див. 1Ів. 4:8). До питання зв’язку Духа й любови ми ще повернемося на сторінках цієї книжки.