Від часу розлучення або смерти чоловіка, тобто відтоді, як ви стали самотньою матір’ю, у вашому житті з’явилася глибока вибоїна. Цілком природно, що ви хотіли б знайти когось, хто допоміг би вам заповнити її. Але мусите бути обережною, коли ваше серце починає прихилятися до іншої людини. Що вами керує – почуття чи потреба? Внаслідок трагедії у вас з’явилися нові емоційні потреби, які спричинять порушення рівноваги в будь-якому новому зв’язку. На думку експертів, для того, щоб емоційно змиритися з розлученням, потрібно щонайменше два роки, а часто навіть більше. Якщо занадто швидко почнете зустрічатися з кимсь іншим, закладете підвалини наступної своєї поразки.
Мусите бути особливо обережною також з огляду на дітей. Без сумніву, ваш емоційний стан значною мірою залежить від бажання, щоб у дітей був батько. Ви усвідомлюєте, що самотнє материнство важко переживають усі, кого воно стосується, і снуєте мрії про те, що ваш новий друг вирішить ці проблеми. Однак киньте оком на наступні сторінки цієї книжки і переконаєтеся, що названий батько – це теж не так уже й просто. Чергове одруження з невідповідною людиною завдало б вашій сім’ї ще більшої шкоди. Отож не поспішайте.
Часто ваші діти мріють про те, що й ви. Бачать, як ви розмовляєте з симпатичним продавцем у супермаркеті, й відразу ж починають думати про весілля. Якщо ви приводите когось нового додому – вони, без сумніву, придивляються до нього як до можливого тата. Ви страждаєте через втрату когось близького, однак життя триває далі, ще не все втрачено. Коли діти врешті усвідомлять, що ваші з чоловіком стосунки уже в минулому, то почнуть шукати когось, хто зайняв би вільне місце, щоб усе виглядало, як раніше. У вас є лише один шлях – уперед. Однак тиск дітей може призвести до того, що новий зв’язок буде зруйновано.
Тому я радив би тримати своє емоційне життя в якнайбільшій таємниці. Не діліться з дітьми детальною інформацією про свої побачення і не приводьте своїх партнерів додому, поки не заручилися. Бо такі візити будуть для дітей лише джерелом розчарування. Найліпший спосіб уберегти здоров’я родини – змиритися з тим, що ви можете залишитися самотньою. Ви з дітьми мусите навчитися давати собі раду як сім’я, що функціонує без одного елемента. Такою є дійсність, і це переконання зробить вас сильнішою в нових стосунках, якщо Бог дасть вам ще одного друга і супутника життя.
Конні познайомилася з Ріком через колег по роботі. Почала з ним зустрічатися. Маючи двох синів від першого чоловіка, з яким розлучилася два роки тому, тепер була готова до нових серйозних стосунків. Їй здавалося, що Рік їй ідеально підходить. Навіть її батько – хоча йому не сподобався жоден із чоловіків, з якими вона зустрічалася досі, – гаряче підтримав цей вибір, коли познайомився з Ріком.
А коли Рік поїхав з її синами на рибалку, Конні покохала його ще більше. Дев’ятирічний Джеккі та одинадцятилітній Джеффі справді потребували батька, а Рік був активною людиною, і це їм дуже подобалося. Вся родина до нестями захопилася Ріком. Приємно було на них дивитися.
Але згодом Конні почала помічати проблеми. Таємничі службові виїзди, непереконливі пояснення. Спочатку не звертала уваги на ці тривожні сигнали, але невдовзі усвідомила, що Рік зраджує їй. Коли нарешті дійшло до з’ясування стосунків, Рік просто розсміявся: «А, то йдеться лише про це. Але ж я – чоловік. І ми з тобою не одружені. Тож у тому, що я роблю, немає нічого особливого».
Звичайно, Конні ставилася до цього інакше – для неї то була надзвичайно важлива справа. Вона вже думала про одруження, та тепер натиснула на гальма – не мала наміру допустити, щоб повторилася історія попереднього шлюбу.
Джеккі й Джеффі засмутилися, що більше не побачать Ріка. Конні делікатно пояснила хлопчикам ситуацію, але вони вже сприймали Ріка як батька. Все закінчилося тим, що діти звинуватили Конні в розриві цього зв’язку й почали демонструвати свою непокору, що на довгі місяці отруїло атмосферу в сім’ї.
Це ще більше погіршило життя Конні. Звичайно, вона страждала через зраду Ріка, але тепер ще була змушена щодня воювати з власними дітьми. Переживала, що вона не надто приваблива. Навіщо інакше було Рікові зустрічатися з іншими жінками? І почувалася винною в тому, що дала дітям надію, а потім відібрала. Цей емоційний безлад посилив її бажання знайти людину, яка змогла б стати надійною опорою, і штовхнув в обійми чергового чоловіка.
Стен оселився в їхньому районі недавно. Вирізнявся вродою і ніколи раніше не був одружений. Не належав, як Рік, до тих чоловіків, яких називають мачо. Його характерною рисою була постійність та послідовність, він мав добру роботу в страховій фірмі з перспективою кар’єрного зростання. Конні добре почувалася з ним, коли знайомила його з містом і допомагала облаштувати помешкання. Він потребував її, а вона – його. За чотири місяці після розриву з Ріком Конні пішла на перше офіційне побачення зі Стеном.
Невдовзі почалися спільні обіди з дітьми, які відбувалися тричі на тиждень. Джеккі й Джеффі спершу остерігалися Стена, але врешті звикли до його присутности, особливо, коли допомагав їм виконувати домашні завдання. Конні почала думати, що цього разу зв’язок виявиться тривким. Відчувала, що Стен може бути добрим чоловіком, що натрапила на того, хто заопікується і нею, і дітьми.
Після шести місяців регулярних зустрічей Конні почала непокоїтися. Вона хотіла поглибити їхні стосунки, однак Стена, здається, влаштовували теперішні взаємини. Конні зрозуміла, що вони є разом з її ініціятиви, а Стенові начебто й байдуже. Як гарний, милий чоловік досяг тридцятисемирічного віку і залишився неодруженим? Можливо, йому важко налагоджувати стосунки і брати на себе відповідальність?
Конні вирішила взяти бика за роги. Коли одного вечора вони сиділи у вітальні, жінка вимкнула телевізор і почала говорити про своє прагнення знову вийти заміж. Запевнила Стена, що вони не мусять поспішати, але рішуче заявила, що хотіла б рухатися в цьому напрямі. Він не дав їй чіткої відповіді. Але відтоді перестав приходити і телефонувати. Конні натиснула на нього, й він утік, щоб не одружуватися і не брати на себе жодних зобов’язань.
Цього разу Джеккі й Джеффі не надто демонстрували свої емоції, але протягом року їхня поведінка значно погіршилася. Успішність у школі знизилася. Джеффі почав устрявати в бійки з іншими хлопцями. Якось Конні зателефонували з відділку поліції: Джеккі затримали за крадіжку в крамниці.
Низка любовних поразок була болісною для Конні, але страждали і її діти. Вони не знали, як дати собі раду з розчаруванням та гнівом. Їхні емоції виходили з-під контролю і виливалися в різні деструктивні вчинки.
Історія Конні часто повторюється. Я спілкувався з багатьма родинами, які мали схожий досвід: їхні надії не справдилися, вони щоразу лише роздряпували старі рани. Тому раджу самотнім батькам бути дуже обережними, розказуючи дітям про свої романи. Певна річ, треба зважати на емоції, коли відчуваєте велику потребу знайти нового супутника життя, але при цьому передусім і особливо мусите оберігати дітей. Не прив’язуйте їх до себе, коли маєте намір покружляти на каруселі любови.
Найліпші поради для самотніх матерів такі:
- Не домовляйтеся про побачення.
- Якщо зустрічаєтеся з чоловіками, то робіть це поза домом.
- Не приводьте партнера додому, поки на пальці не з’явиться щось, чим можна подряпати скло.
Із наступного розділу дізнаєтеся, що навіть тоді, коли нові зв’язки виявляються вдалими, вони все-таки більше проблем створюють, аніж вирішують.