Варавва (син Авви): Загальновідомий злочинець, покараний на смерть за підбурювання народу до повстання та за вбивство, якого звільнив Пилат з нагоди свята Пасхи, як акт амнестії, за вибором гебрейського народу, коли Ісус Христос був притягнений до суду й обвинувачуваний на судовій розправі перед Пилатом (Матвія 27:16; Марка 15:7; Луки 23:18, Івана 18:40).
Варісус, Елїма (Син Ісуса; Еліма – арамейське слово й визначає “ворожбит”): Лжепророк і ворожбит, за походженням юдеянин; його вдарила тимчасова сліпота, бо він перешкоджав Павлові в благовісті на острові Кіпрі, в місті Пафі (Дії Ап. 13:6-12).
Варнава (син потіхи): Цим ім’ям апостоли прозвали левита Йосипа, родом кіпрянина. Був раннім учнем Ісуса Христа, про нього читаємо в Діях Ап. 4:36,37, що він продав свій маєток та гроші поклав у ногах апостолів. Варнава був другом і помічником апостола Павла. Він перший розпізнав щирість навернення Павла та його дарування служити Господеві. Передусім він представив новонаверненого Савла апостолам у Єрусалимі (Дії Ап. 9:27). Єрусалимська Церква, почувши про Боже діло в Антіохії, послала до них Варнаву (Дії Ап. 11:19-26). Тоді він із Антіохії пішов до кілікійського Тарсу, віднайшов там Павла та припровадив його до Антіохії, як того, який мав спеціяльне виховання й доручення проповідувати поганам (Дії Ап. 26:17). В Антіохії вони разом працювали один рік і були вислані до Єрусалиму, щоб завезти віруючим там зібрану допомогу, бо їх навідав голод (Дії Ап. 11:30). У поворотній дорозі Церква в Антіохії ординувала Варнаву й Павла на проповідників Євангелії й вислала їх на місійне служіння поміж поганами. З цього часу вони втішалися титулом і достойністю апостолів. Їхня перша місійна подорож апостола в Діях Ап., розділи 13 і 14. Вони відвідали Кіпр і багато місцевостей у Малій Азії (Дії Ап. 13:2,3).
Вернувшись з місійної подорожі до Антіохії, вони були вислані 50-го року з деякими іншими до Єрусалиму на апостольський собор. З’ясували апостолам про Боже діло між поганами й обстоювали погляд, щоб віруючих із поган звільнити від обрізання й додержування інших обрядових законів Мойсея (Дії Ап. 15). На жаль, Варнава опісля пристав до Петрового лицемірства й уникав їсти з віруючими християнами, які походили з поган. Апостол Павло всеприлюдно докорив їм за це (Галатів 2:13).
Перед другою місійною подорожжю поміж Варнавою й Павлом виникла розбіжність думок щодо Івана Марка, небожа Варнави. Останній хотів взяти його з собою в місійну подорож, однак Павло не погодився на це, подавши пояснення, що Марко позоставив їх під час першої місійної подорожі, а тому тепер годі брати його знову. Це й була причина розлуки поміж ними. Таким чином Павло й Сила поїхали до Сирії, а Варнава з Марком – на Кіпр (Дії Ап. 15:36-41). Проте, на підставі 1 Коринтян 9:6, ми можемо твердити, що вони знову з’єдналися та спільно працювали для Господа.
Варсава (син Сави або син спокою):
- Йосип, прозваний Юстом, поставлений із Маттієм, як кандидати на апостола замість Юди Іскаріотського (Дії Ап. 1:23).
- Юда, що був передовим членом у Єрусалимській Церкві (Дії Апостолів 15:22).
Вартимей (син Тимея): Придорожній сліпий жебрак. Ісус Христос привернув йому зір у Своїй останній подорожі з Єрихону до Єрусалиму (Марка 10:46-52).
Варфоломій, Нафанаїл (син Фоломія): Один із 12 учнів Ісуса Христа. Пилип мав труднощі, щоб переконати й упевнити його, що Ісус – це Христос. Один із 7 учнів, яким з’явився воскреслий Христос на березі Тиверіядського озера. Апостол Іван двічі називає Варфоломія в своїй Євангелії Нафанаїл, що означає Божий дар (Івана 1:47; 21:2). Уродженець Кани Галилейської. За переданням, був розп’ятий у Вірменії чи в Кілікії (Матвія 10:3; Марка 3:18; Луки 6:14; Дії Ап. 1:13).
Вашті (вродлива, гарна, чудова, чарівна): Цариця перського володаря Ахашвероша (Ксеркса); відмовилася з жіночої скромности з’явитися відкритою перед обличчям п’яного царя та його достойників на бенкетову царську залю, щоб виставити перед ними напоказ свою красу. Це спонукало царя Ахашвероша розійтися з нею та зробити царицею Естер замість неї. (Естери 1:9-22).
Велійяал, Велійяар, Белійяал, Белійяар: Це слово первісно в Старому Заповіті означало “безкорисність”, “беззаконство”, “необачність”, “нерозсудливість” тощо (5 Мойс. 33:13-14). Згодом у Новому Заповіті, наприклад, апостол Павло вживає його, як загальної назви диявола-сатани, що уособлює й ототожнюється з усім злом (2 Кор. 6:15).
Веніямин, Бен-Ямин (син моєї правиці, цебто син мого щастя):
1. Наймолодший син Якова й Рахілі (1 Мойс. 35:16-18). Рахіль померла невдовзі після важких пологів його. Умираючи, вона назвала свого сина Бен-Оні, що означає “син мого болю”, “син моїх страждань”, “син мого смутку”, але опісля Яків перейменував його на Веніямина. Яків і рідний брат Йосип дуже любили Веніямина (1 Мойс. 42; 43; 45:12, 14). Веніямин мав 10 синів, які народилися в Єгипті (1 Мойс. 46:21). Спочатку Веніяминове плем’я було нечисленне. Під час виходу з Єгипту воно начислювало 35 400 осіб (4 Мойс. 1:11,37), однак збігом часу воно зросло (2 Хронік 14:7; 17:17). 45 000 веніяминівців перейшло Йордан, входячи до Ханаану. Чоловіки цього племени були хоробрі й войовничі, наче “хижі вовки” (1 Мойс. 49:27). Насильство, жорстокість і неморальність веніяминців у Гів’ї малощо не призвела до повного знищення цього племени (Суддів 19; 20; 21). Веніяминове плем’я одержало в Ханаані 25 міст у наділі і його володіння не були великі, проте їхня земля займала центральне місце поміж племенами Юдиним, Єфремовим і Середземним морем та була урожайна (Ісуса Навина 18:11-28). Веніяминівці вславилися, як вправні лучники, краще володіли лівими руками, ніж правими, цебто були ліваками (лівшами), і бездоганно метали камінчиками з прощ (Суддів 20:14-18; 1 Хронік 8:40; 2 Хронік 14:7). Натурально, Веніяминова династія, за малими винятками, неприхильно ставилася до Давида та його нащадків (2 Самуїл. 2:9,15,25; 16:11; 20:1; Пс. 7:1). З Веняминового племени походили такі визначні мужі в Ізраїлі: суддя Егуд, який визволив Ізраїля від моавської кормиги; цар Саул та апостол Павло (Суддів 3:15; 1 Самуїл. 9:21; Филип’ян 3:5).
2. Білганів син, правнук Веніямина, голова бійців-вояків того роду (1 Хронік 7:10).
3. Один із “Харімових синів”, ізраїльтянин за днів Езри, що одружився з чужинкою (Езри 10:32).
Верніка, Вероніка, Берніка (приносяча перемогу, дар): Найстарша дочка Ірода Агріппи І (Дії Ап. 12:1,6,11,21), рідна сестра ірода Агріппи II (Дії Ап. 25:13,23; 26:30); жінка легкої поведінки, кілька разів виходила заміж. Вперше одружилася з своїм вуйком Іродом із Халкису. По його смерті жила з своїм братом Іродом Агріппою ІІ, як його полюбовниця, але щоб усунути підозру й не терпіти поговору, одружилася з кілікійським царем Полемоном. Невдовзі розвелася з ним і вернулася до свого брата Ірода Агріппи II. Як коханка, жила з Веспасіяном і Титом.
Весеїїл – див. “Бецал’їл”.
Вірсавія, Бат-Шева (дочки клятви, дочка присяги, обіцяна): Дочка Еліяма, сина Ахітофела (2 Самуїл. 11:2,3; 23:34) або дочка Амміїлова (1 Хронік 3:5). Дружина хіттеянина Урії. Цар Давид спонукав її до перелюбу, а згодом одружився з нею, коли її чоловік Урія загинув на фронті з причини Давидової стратегії. Її дитина, що була результатом перелюбства з Давидом, невдовзі померла. Однак згодом, після одруження з Давидом, вона стала матір’ю 4 синів: Соломона (Матвія 1:6; Шіми, Шовава і Натана (1 Хронік 3:5). Коли Адонія намагався стати престолонаслідником в Ізраїлі, Вірсавія повідомила Давида про цю конспірацію (1 Царів 1:11-16,28,31). Як Соломон уже став царем над Ізраїлем, вона просила його, щоб він дозволив Адонії одружитися з шунамміткою Авішаґ, хоч Соломон із політичних міркувань відкинув її просьбу (1 Царів 2:21-25).
Власт (паросток, пагін): Евнух-постельник або прибиральник спальні царя Ірода Агріппи. Тиряни й сидоняни вжили його, як знаряддя, щоб привернути собі прихильність царя Ірода, бо вони годувалися з його области (Дії Ап. 12:20).
Воанергес (сини грому, громові сини): Ім’я, дане Господом двом Зеведеєвим синам: Якову та Іванові, щоб, правдоподібно, позначити їхній палкий характер і наполегливе завзяття в служінні Богові (Марка 3:17; 9:38; Луки 9:54; Матвія 20:20 і наст.).
Вофсій (мій додаток; за іншим поясненням – багатий): Батько Нахбі, що був розвідувачем Ханаану від Нафталимового племени (4 Мойс. 13:14).