Ва – Ван

Ваал, Баал, Бааль, Бел: Одне з головних божеств чоловічої статі, якому поклонялися, служили та приносили жертви, навіть людські, фінікійський, ханаанський, сірійський, асирійський, вавилонський та інші народи. Астарта в цих народів була також головним божищем, але жіночої статі. Ваал зображав творчі й нищівні сили природи. Деякі припускали, що він (Ваал) був сонцем, а Астарта (Ашторет) – місяцем, а ще інші твердили, що Ваал являє собою Юпітера, а Астарта – Венеру.

За сирійською формою Ваал вимовляється “Веель” (див. “Вельзевул”), асирійці називали його Бел (Ісаї 46:1; Єремії 50:2; 51:44).

Нема сумніву, що поклоніння, служіння та жертвоприношення Ваалові сягають глибокої давнини. Вже за днів Мойсея поміж моавітянами й мідіянами (мідійцями) панувало ідолопоклонство Ваалові (4 Мойс. 22:41), від них воно поширилося на ізраїльтян (4 Мойс. 25:3-18; 5 Мойс. 4:3). Опісля, за епохи суддів і царів поклоніння Ваалові раз-у-раз відновлялося. Періодично ізраїльтяни каялися й наверталися до правдивого єдиного Бога, але згодом нарід знову відступав і хитався між Богом і Ваалом (Суддів 2:11; 3:7; 10:6; 1 Царів 18:21). За деяких царів ідолопоклонство Ваалові стало релігією всього народу й, виглядає, що воно вже ніколи повністю не зникало з їхнього життя (1 Царів 16:31-33; 18:19,22; 2 Царів 17:16). За Словом Божим, євреї на своїй території побудували Ваалові храми, наприклад, в Шемероні, Юдея (1 Царів 16:32; 2 Царів 11:18); споруджували боввани-статуї, що зображали ідола Ваала (2 Царів 10:26); наставлено поважне число жертівників (Єремії 11:13) на пагірках, верховинах, юрах (1 Царів 18:26) та на покрівлях-дахах визначних жителів (Єремії 32:29); утримувано велике число священнослужителів-жерців (1 Царів 18:19), які ділилися на кілька кляс (2 Царів 10:19), носили спеціяльну одежу (2 Царів 10:22); кадили Ваалові (Єремії 7:9); приносили жертви, а навіть палили дітей на огні цілопалення для Ваала (Суддів 6:25; Єремії 19:5; 1 Царів 18:26); проказували молитви й заклинальні формули в супроводі відповідних магічних дій (1 Царів 18:25-28). Поклоніння Ваалові супроводилося величавими церемоніями-обрядами, що мали неморальний розбещений характер непристойних оргій із участю гієродулок, цебто жінок, відданих ритуальній гульні й розпусті (1 Мойс. 38:21; 4 Мойс. 25:3; Єремії 19:5). Ваалів культ притягав до себе євреїв, полонив їхні серця й навіть поширився на фінікійські колонії. Такі царі, як: Ахав, Ахаз і Манасія, зрівняли ідолопоклонство з офіційною релігією, що базувалася на П’ятикнижжі Мойсея (1 Царів 16:31 і наст.; 2 Хронік 28:2 і наст.; 2 Царів 21:3 і наст.). Вавилонський бог Бел (Ісаї 46:1) в основному тотожний із Ваалом, хоч, правдоподібно, вавилонці дещо змодифікували їхні обряди.

Ім’я “Ваал” (“Баал”) зустрічаємо, як складову частину, в багатьох фінікійських іменах, як, наприклад: Ганнібаль (милість Ваала), Аструбал (допомога Ваала), Етбаал (з Ваалом) (1 Царів 16:31-33).

Множина від слова Ваал “Ваали” (“Баалім”), правдоподібно, означає різні вигляди й відношення цього божка (1 Самуїл. 7:4; 2 Хронік 24:7). Головніші з них такі:

  • Ваал-Берит (Ваал заповіту; пан-господь заповіту): Означає божка, що уклав союз-заповіт із ідолопоклонниками (Суддів 8:33; 9:4).
  • Берит – йому збудували храма в Сихемі (Суд. 9:46).
  • Ваал-Зевув, Бааль-Звув (Ваал мух, пан-господь мух): Цей божок був в Екроні. Екронському ідолові Ваал-Зевувові поклонялися филистимляни (2 Царів 1:2,3,16).

Ім’ям цього ідола Ваал-Зевува євреї пізніше назвали сатану-диявола. Однак, щоб зробити цього ідола більше зневажливим, вони змінили слово Ваал-Зевув, цебто божка мух, на Вель-Зевул (Вельзевул), цебто на божка гною. Вельзевулом фарисеї називали ту силу в Ісуса Христа, якою Він чинив чуда (Матвія 10:25; 12:24,27; Марка 3:22; Луки 11:15,18,19).

  • Ваал-Пеор, Баал-Пеор (Ваал відкриття, пан-господь відкриття): Пеор – це моавітянський ідол. Під час служіння йому жінки-гієродулки віддавались культовій гульні й розпусті (4 Мойс. 25:3,18; 31:16; 5 Мойс. 4:3; Псальма 105:28; Осії 9:10; Ісуса Навина 22:17).

Слово “Ваал” чи “Баал” трапляється як префікс (приросток) і суфікс (наросток) у географічних назвах місцевостей Палестини. Головніші з них такі: Баал (Ісуса Навина 19:8; 1 Хронік 4:33); Баала – це друга назва для міста Кір’ят-Єарім (Ісуса Навина 15:9,10, 1 Хронік 13:6); Баалат (Ісуса Навина 19:44); Баалат-Беер (пан джерела; Ісуса Навина 19:8); Баал-Ґад (пан щастя чи долі; Ісуса Навина 11:17; 12:7; 13:5); Баал-Гамон (пан сили-силенної людей, натовпу, маси; Пісня над Піснями 8:11); Баал-Хацор (панове село; 2 Самуїл. 13:23); Гора Баал-Гермон (пан Гермону; Суддів 3:3; 1 Хронік 5:23; 5 Мойс. 3:9); Баал-Меон (пан дому; 4 Мойс. 32:38; 1 Хронік 5:8; Єзекіїля 25:9); Баал-Перацім (пан поділу, проривів; 2 Самуїл. 5:20; 1 Хронік 14:11); Баал-Шаліш (пан Шалішу; 2 Царів 4:42); Баал-Тамара (пан пальми; Суддів 20:33; 4:5); Баал-Цефон (пан півночі; 4 Мойс. 33:7).

Ваал-Зевув (пан мух, пан бджіл): Филистимське божество в Екроні (2 Цар. 1:2,3). Євреї приписували Ваал-Зевувові суверенну владу над злими духами, бісами, демонами й перейменували цей поганський титул божка на “Вельзевул”, що визначає “пан гною”, “пан нечистоти”, а звідси постали назви: “князь бісів”, “начальник злих духів-демонів”, “пан аду” тощо (Матвія 10:25; 12:24; Марка 3:22; Луки 11:15 і наст.).

Ваали: Множина від слова “Ваал”. Євреї заборонили застосовувати це ім’я у відношенні до Єгови (Суддів 2:11; Осії 2:15).

Вайзата (білий, чистий; за іншим поясненням – сильний, як вітер): Один із 10 синів Гамана, якого вбили євреї в Сузах у відплату за пляноване його батьком Гаманом геноцидне винищення євреїв у Перській Імперії (Естери 9:9).

Валаам, Балаам (чужинець): Беорів син, пророк (віщун, провісник, прозорливець); жив у місті Петарі над рікою Ефратом, Месопотамія. Балак, моавський цар, послав післанців до Валаама, щоб він прийшов до нього та прокляв Ізраїля (4 Мойс. 22:5-6), Але Господь заборонив Валаамові це робити. Тоді Балак послав до нього визначніших від перших післанців. Валаам спочатку вдруге відмовився йти з ними, але опісля попросив їх почекати до наступного дня. Вночі Господь з’явився йому й дозволив їхати до Барака, звелівши однак робити тільки те, що буде йому об’явлене. Валаам поїхав. Тоді запалився Божий гнів, що Валаам пішов. На дорозі появився ангол з піднесеним мечем у руці. Однак Валаам не бачив того, що побачила ослиця, яка в наслідок цього збочила з дороги і пішла полем. Валаам почав бити ослицю, щоб вона пішла на дорогу. Тоді ослиця лягла під ним. Запалившись гнівом, Валаам ударив ослицю києм. Тоді безмовна тварина промовила до Валаама людською мовою та спинила безум пророка (2 Петра 2:15,16; 4 Мойс. 22:28-35). Господь дозволив йому їхати далі, але звелів говорити тільки те, що буде йому сказане. Таким чином Валаам, усупереч своєму намірові, тричі благословив Ізраїля: 1) на верхів’ї Бамот-Баалу (4 Мойс. 22:41); 2) на верхів’ї Пісґи (4 Мойс. 23:14) та 3) на верхів’ї Пеору (4 Мойс. 23:28). Його третє благословення було найповніше й найбагатше своїм змістом, бо в дивний спосіб сполучувало пророцтво про зорі від Якова та про берло від Ізраїля (4 Мойс. 24:17-19). Однак Валаам у своїй поворотній дорозі додому пішов на компроміс. Він затримався й подав підступні компромісові поради моавітянам і мідіянам, щоб таким чином покласти спотикання перед синами Ізраїля та ввести їх у гріх поклоніння пеорському Ваалові, споживати ідольські жертви й чинити розпусту з поганськими жінками. За це Бог покарав Ізраїля. В поразці померло 24 000 ізраїльтян (4 Мойс. 25; 24:25; Об’явлення 2:14). Вкінці ізраїльтяни забили мечем самого Валаама під час боротьби мідіян із ізральтянами (4 Мойс. 31:8).

Валтасар (князь Бела або Ваала; улюбленець Бела або Ваала):

  1. Син вавилонського володаря-монарха Набоніда, нащадок Навуходоносора, останній цар Вавилону з халдейської династії. Його безбожництво яскраво видко на прийнятті-бенкеті, описанім у Книзі Даниїла 5, під час якого він, його вельможі й державні достойники пили вино з золотого посуду, що його Навуходоносор забрав із єрусалимського храму. Валтасар був забитий тієї самої ночі, як бенкетував, і перський цар Кір здобув його місто.
  2. Вавилонське ім’я, надане Даниїлові у Вавилоні (Даниїла 1:7).

Ванія (Єгова – це слава, Господь – це хвала): Банаїв син, узяв собі чужинку за жінку (Езри 10:36).

Попередній запис

IV. Біблійні атрибути Бога

Наступний запис

Вар – Воф