Коли Ви опускаєте погляд на свої руки, то чи подобається побачене? Ви хочете, щоб вони були більш схожими на відкриті руки Христа чи Закхея? Не починайте їх відразу викручувати. Пам’ятайте: якщо Бог хоче змінити ваші руки, то Він зазвичай із них не починає. Він починає з вашого серця, а це означає, що Він спочатку хоче наповнити Вас Своєю щедрістю. За Своєю природою Бог щедрий і хоче поділитися щедрістю. Зміни відбудуться, але спочатку потрібно відкрити серце для Божої доброти.
Якось я повертався додому літаком із Вест Косту і стюардеса передала мені записку від когось, хто сидів за декілька крісел. У записці зазначалося: «Я побачив Вас у літаку, але не хотів турбувати. Ви навіть не уявляєте, що для мене означає церковна спільнота Вілов Крік. Ще декілька років тому я багато в житті помилявся. Я був одержимий своєю роботою, а це руйнувало моє подружжя і відштовхувало від дітей».
Інакше кажучи, цей чоловік жив із затисненими кулаками. Він не давав своїй дружині любови, якої вона так потребувала. Він не виявляв до дітей тієї любови, якої вони так прагнули. Але за дивним збігом обставин він потрапив до церкви і був вражений милосердям.
Записка закінчувалася словами: «Ми ніколи не зустрічалися. І я не знаю, чи це колись трапиться. Але Ви повинні знати, що Божа любов не лише змінила моє серце – це початок, – але й возз’єднала мою сім’ю».
Коли Бог торкнувся серця чоловіка, його руки відкрилися і сім’я знову зміцнилася. Тепер чоловік дивився на все по-іншому. Ось як усе відбувається. Бог починає з серця, а потім змінює хід наших думок.
Ось що трапилося з моїм батьком багато років тому. Оскільки його серце вже було відкритим для Бога, він почав роздумувати над віддаванням чогось Йому взамін. Батько мав трохи землі в Північному Мічигані і вирішив її подарувати нашій церковній спільноті. Так народився табір «Рай». Тисячі життів у цьому чудовому місці протягом останніх двадцяти років було змінено.
Можливо, у Вас немає пари акрів для дарунку. Але що у Вас є? І чи бажаєте Ви це віддати?
Я з’ясував, що приблизно раз чи двічі за життя Бог просить Своїх дітей зробити ризикований, жертовний подарунок, від першої думки про який перехоплює подих.
Ось що трапилося з однією жінкою за часів Ісуса. Це чудова історія про ту, яка була щирою у своїй пожертві, саме такою, якими нас хоче бачити Бог.
Пожертва
Що робить жінка після прийняття рішення залишити життя повії? Біблія розповідає про одну таку жінку. Найперше вона в буквальному розумінні вилила всі свої заощадження на голову Ісуса. Вона взяла флакон дорогих парфумів і з ніжністю використала кожну краплину для Чоловіка, Який показав їй шлях до вічного життя.
Це не були дешеві парфуми, які Ви можете купити в мережі магазинів «Все по одному долару». Це були одні з тих парфумів, дивлячись на ціну яких Ви кажете: «Як я хотів би витратити на них свою місячну зарплату…» Однак жінка віддала парфуми, не знаючи про спосіб подальшого заробляння на життя.
Одного разу я на собі відчув випробування «максимальної віддачі». Бог відкрив моє серце до конкретної потреби, і я не сумнівався: Він дає вказівку віддати все можливе. Це не було тим шаблоном, до якого нас зазвичай закликає Бог. Як правило, Бог дає нам розумні, послідовні вказівки, але в цьому випадку я знав, що мене просять підрахувати весь прибуток і віддати Йому.
Під час підписання чека в мене тремтіли руки, і я почувався чоловіком, який проходить канатом над Ніягарським водоспадом. Але поступово глибокі відчуття спокою і задоволення заповнили моє серце.
Наступні тижні і місяці я спостерігав, як чудово Бог нам усе повертає. Завдяки цьому досвіду я зрозумів, що Бог не так потребував моїх грошей, як хотів відкрити мої руки. Так само, як п’ятирічна Шона, я тримав свої кулаки затисненими, і Бог хотів усунути мою «скалку» – вплив, який на нас усіх може мати фінансова надійність – і повільно, палець за пальцем, розкрити мої руки. Відчуття свободи було неймовірним. Слід відзначити, що немає нічого сильнішого за відчуття радости і піднесеного настрою за умови виявлення жертовної покори.
Ви не відчуєте щастя від нескінченного пошуку майна. Ви відчуєте це завдяки Божій щедрості, а потім, якщо поділитеся нею самі.
Я знаю, що Бог, Якого Ви шукаєте, є тим, хто дає, а не бере. Ви не хочете мати справ із тим, хто бере, і я Вас не звинувачую. Але Бог, про Якого ми говоримо, Бог із Біблії, Бог, Якого я люблю, віддав Свого Єдинородного Сина заради нас – і це лише початок!
Кожного разу, коли ми вдихаємо повітря, насолоджуємося смаком добре приготовленої страви, радіємо красі весняного ранку, щиро посміхаємося чи відчуваємо міцність дружби тривалістю в життя, то не повинні дошукуватися, звідки цей подарунок: «Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!»[1].
А зараз я хочу поділитися з Вами ще однією доброю новиною. Це ніколи не зміниться. Бог ніколи не припинить давати. Звідки я це знаю? Прочитайте наступний розділ і зрозумієте.
[1] Псалом 145:15-16