1 книга Царів 17:8-24
Коли потік Керіті висох, Бог звелів Іллі йти до міста Сарепти, де мешкала одна бідна вдова, і деякий час залишатися в неї. Як ви знаєте, вдовою називають жінку, в якої помер чоловік. За традиціями того часу чоловіки утримували родину, а жінки не працювали, тому без годувальника, ця вдова була надзвичайно бідною. Окрім цього, у країні була велика посуха, весь народ збіднів і не мав достатньо хліба.
Прийшовши до Сарепти, Ілля побачив одну вдову, яка збирала хмиз біля воріт міста. Ілля покликав її і сказав: «Принеси мені води, щоб втамувати спрагу». Не дивно, що після тривалої мандрівки під пекучим сонцем Ілля захотів пити, а води цієї посушливої пори в тому краї було мало. Вдова полишила свою справу і зібралася вже йти по воду, та Ілля закричав їй навздогін: «Принеси мені ще й шматок хліба!» Тоді жінка сумно відповіла: «Я не маю хліба, а є лише жменя борошна у діжі та трохи олії в глечику; ось, я назбираю дров і піду приготую це для нас із сином. Ми це з’їмо і нічого більше в нас не залишиться з їжі, тож потім помремо з голоду».
Невже Ілля забере в бідної вдови останні крихти? Бог навчив Іллю, що сказати, і він відповів удові: «Не бійся! Ти йди і спечи маленький калач, але спочатку принеси його мені, а для себе і для сина свого спечеш потім. Бо так сказав Господь: борошно в діжі не скінчиться й олії в глечику не забракне, аж допоки Бог пошле на землю дощ».
Яка дивна й неймовірна обіцянка! Чи повірила вдова словам Іллі? Так, вона повірила й поспішила додому, замісила тісто і спекла спочатку невеличкий калач для Іллі, а потім і для себе з сином. Справдилося слово Бога: борошно в діжі не скінчалося, і глечик олії був завжди повний. Таким чином вони могли харчуватися самі й годувати Іллю тривалий час.
Ілля оселився в домі вдови, зайнявши окрему кімнату на верхньому поверсі. Чудо з борошном та олією і те, що Ілля розповідав їй про істинного Бога, переконало вдову, що в неї жив пророк Божий.
Все було добре, аж раптом син вдови тяжко захворів і помер. Жінка була просто у відчаї. Тоді вона з докором сказала Іллі: «Ти – Божий чоловік. Невже ти прийшов, щоб покарати мене за мої гріхи і вбити мого сина?!» Чи розгнівався Ілля за такі слова вдови? Ні, він поспівчував удові і сказав їй: «Дай мені свого сина!»
Коли жінка принесла мертвого сина, Ілля заніс його тіло до своєї кімнати і поклав на своє ліжко. Пророк розумів, що тільки Господь може вчинити диво і допомогти в цій трагічній ситуації. Тоді Ілля покликав до Бога: «Господи, Боже мій! Невже Ти зробиш зло вдові й умертвиш її сина? Господи, благаю, нехай вернеться душа дитини у її тіло!» Тричі Ілля кликав до Господа і простягався над дитиною.
Господь почув молитву Іллі, і дитя ожило, тепло і дихання повернулися в його тіло. Милосердий Бог почув молитву і відповів на неї! Таким чином Він показав удові, що є істинним Богом, здатним оживляти мертвих.
Ілля приніс хлопчика до матері і сказав: «Поглянь, син твій живий!» Як відреагувала вдова на це чудо? «Тепер, – сказала вона, – я бачу, що ти людина Божа і що твій Бог – Бог істинний!» Відтоді вона повірила словам Іллі й усім серцем полюбила Бога, Який виявив Свою любов до неї.
ЗАПИТАННЯ:
- Куди Господь направив Іллю?
- Яке чудо вчинив Господь з борошном та олією?
- Де оселився Ілля?
- Розкажіть про чудове воскресіння сина вдови.