Розповідь Сінуе існує не лише в одному екземплярі – знайдено надзвичайно багато її копій. Це мусив бути бажаний твір, який витримав через це багато “перевидань”. Як доводять написи, ним втішалися в Єгипті не лише в часи Середнього, але також і Нового Царства. Це, так би мовити, перший у світі бестселлер – і саме про Ханаан!
Дослідники, які натрапили на нього на початку XX ст., хоч і захоплювалися ним так само, як і сучасники Сінуе 4000 років тому, однак вважали його лише добре вигаданою розповіддю, по-єгипетськи перебільшеною і позбавленою будь-якої реальности. Так розповідь Сінуе стала знахідкою для вчених єгиптологів, однак не для істориків. За дискусіями щодо прояснення тексту, про букви, поєднання і зв’язок між реченнями, про зміст забули.
Тим часом Сінуе реабілітували. Бо сьогодні ми знаємо, що цей єгиптянин написав реальну розповідь про Ханаан того часу, приблизно коли туди переселився Авраам. Єрогліфічним текстам про єгипетські походи ми завдячуємо перші свідчення про Ханаан. Вони співпадають із тим, що описує Сінуе. З иншого боку розповідь вельможного єгиптянина виявляє в деяких місцях майже дослівне співпадіння з часто цитованими біблійними місцями. “Бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого” – сказано в книзі Второзаконня, (8 розділ, 7 вірш) – “Це була гарна земля” – каже Сінуе. “До Краю – продовжує Біблія – пшениці, й ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату…” – “Там були ячмінь і пшениця, смокви були там і виноград” – розповідає Сінуе. А там, де в Біблії сказано: “до Краю оливкового дерева та меду, до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого”, єгипетський текст каже: “його мед був щедрий і.. його олива. Я щодня мав досить хліба”.
Так, як Сінуе представляє свій побут в аморіїв – у наметі, в оточенні своїх стад та в боротьбі з гордими бедуїнами, яких він мусить гнати від своїх пасовищ і криниць – все це відповідає і біблійному опису життя патріярхів. Авраам та його син Ісаак теж сперечаються за свої криниці (див. Буття 21:25; 26:15,20).
Наскільки ретельним і точним є біблійне передання, яке реально представляє тодішні умови, можна відчитати з результатів тверезого дослідження. Бо велика кількість нововідкритих документів та монументів дозволяє нам пластичну, реалістичну реконструкцію умов життя в Ханаані в час поселення там патріярха Авраама.
* * *
Близько 1900 р. до Р. Х. Ханаан є зрідка заселеним. Це справді нічия земля. Тут і там посеред оброблених полів височіє якесь укріплення. Недалекі схили засаджені виноградними лозами або ж фіговими деревами і смоковницями. Мешканці живуть у постійній тривозі. Бо розсипані, наче острови, міські поселення є ціллю зухвалих нападів кочовиків. Вони з’являються зненацька, вирізують всіх, забирають худобу та врожай. Зникають вони так само швидко, загублені в розлогих піщаних рівнинах на півдні та сході. Боротьба між осілими землеробами і скотарями та розбійницькими племенами, які не мають сталого дому, а мешкають у наметах із козячих шкір, десь там, під широким небом пустелі, постійно наростає. У цю неспокійну землю переселяється Авраам, разом зі своєю дружиною Сарою, своїм племінником Лотом, з челяддю та своїми отарами.
“І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре… І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому. А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп’яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення. І подавався Аврам усе далі на південь” (Буття 12:5-9).
У двадцятих роках XX ст. на Нілі були знайдені цікаві черепки – основні знахідки походили з Фів та Шаккараху. Частину з цього придбали берлінські археологи, частина їде до Брюсселю, залишок перепадає великому музеєві в Каїрі. Під обережними руками знавців уламки з’єднуються знову у вази та статуетки, найбільш вражаючим в яких є написи. Текст повен всіляких проклять та вроків, як-от: вони повинні принести “смерть при кожному поганому слові, лихій думці, при кожній змові, лукавій суперечці та задумах.” Такі та инші неприємні речі були спрямовані переважно на адресу придворних єгипетських чиновників та вельмож, а також проти правителів у Ханаані та Сирії.
Згідно з давнім повір’ям, у той момент, коли розбивається ваза, мала бути розбита і сила зуроченого. Часто втягувалися навіть сім’я, челядь, ба й місце проживання проклятого. Магічні тексти містять такі назви міст, як Салим (див. Буття 14:18), Ашкалон (див. Суддів 1:18), Тир (див. Ісуса Навина 19:29), Хацор (див. Ісуса Навина 11:1), Бет-Шемеш (див. Ісуса Навина 15:10), Афек (див. Ісуса Навина 12:18), Ахшаф (див. Ісуса Навина 11:1) та Шехем (тобто Сихем). Це переконливий доказ того, що ці названі в Біблії міста в XIX та XVIII ст. до Р. Х. вже існували. Бо саме з того часу походять ці вази та статуетки. Два з цих міст Авраам відвідав. Він приходить до Мелхіседека, “царя Салиму” (див. Буття 14:18) – до Єрусалиму; де лежить Єрусалим, відомо. Однак де мав би лежати Сихем?