Види мудрості

«А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу» (1Кор. 2:6-7).

Чарльз Діккенс якось сказав: «Існує велика різниця між мудрістю голови та мудрістю серця».

Як ми вже обговорювали, у Другому посланні до Тимофія 1:7 говориться: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму». Останнє слово, перекладене як «здорового розуму», може по-різному перекладатися з оригіналу і означати як «дисципліну», «самоконтроль», так і «мудру обачність» чи «здорове судження». Однак ми використовуватимемо значення цього слова як «мудрість», оскільки саме ця ідея мається на увазі в тексті.

Як казав Чарльз Діккенс, існує різниця між різними видами мудрості. Ми не говоримо про мудрість світу. Мудрість світу здобувається через освіту та читання книг. Знання книг не має нічого спільного з тією мудрістю, яка нам потрібна. Ми говоримо про мудрість серця. Ми говоримо про мудрість, яка каже нам, як жити. Ось чому в деяких перекладах зустрічаються й інші варіанти перекладу цього слова.

Насамперед нам необхідно знати, що мудрість надходить від Божого Святого Духа як безкоштовний дар. Як ви використовуєте безкоштовні дари? Як ви можете взяти цей дар Божий і зробити його більш живим у вашому серці? Щоб відповісти на ці запитання, нам необхідно повернутися до того, де починалася ця книга, коли я посилався на Першу книгу царів. Після того, як Давид сказав своєму сину Соломону: «Кріпися й покажи себе мужем» (1Цар. 2:2).

Він помер, залишивши молодого Соломона управляти царством. Соломон, напевне, думав: «Що я робитиму? Як мені бути мужем?» Отож «У Ґів’оні з’явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!» (1Цар. 3:5).

Тепер подумайте про це, панове. Якщо би Бог всесвіту прийшов до вас уві сні і сказав: «Проси в Мене, що хочеш, і Я це тобі дам», що б ви попросили? Соломон, якому батько сказав бути мужем, відповів:

«Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня. А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу. А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту. Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?» (1Цар. 3:6-9).

Господь був задоволений, коли Соломон про це Його попросив, отож Бог йому відповів: «За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі. А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє. А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!» (1Цар. 3:11-14).

Соломон не просив ніяких матеріальних речей для себе; він попросив духовний дар мудрості для того, щоб могти управляти Божим народом. Отож Бог дав йому не лише мудрість, а й багатства і довгий вік, дав усі ці речі тому, що Соломон був безкорисливим. Те ж саме має стосуватися і нас. Коли ти приходиш до Бога всесвіту і Він питає: «Що ти хочеш?», будь безкорисливим, і Бог тобі відповість на твою молитву. Коли ми безкорисливі, виказуємо любов і мудрість, яка надходить від Божого Духа.

Нам теж, передусім, потрібно попросити мудрості. Бог хоче її тобі дати. Він тобі уже її дав при твоєму Хрищенні і продовжує давати через Духа. Запитай у Бога, як нею користуватися. Для чого? Щоб бути добрим батьком, щоб бути добрим другом, щоб бути добрим підприємцем, щоб бути добрим парафіянином церкви, щоб бути хорошим Божим чоловіком. Скажи: «Я не знаю, що робити, але Ти, Отче, знаєш. Дай мені дар Духа і наповни мене мудрістю».

Наступне, що нам потрібно зробити, це навчитися розрізняти мудрість світу і мудрість від Бога. У Першому посланні до коринтян 1:17-23 св. Павло каже: «Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа. Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину! Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство».

Часто по телевізору ми бачимо людей, які вважають себе розумними. Ми спілкуємося з людьми, які мають різноманітні наукові ступені. Вони люблять виявляти свою мудрість. Чим більше в тебе наукових титулів, тим мудрішим ти є, принаймні так вважають в Америці, однак, на мій скромний погляд, якраз протилежне є правдою. Іноді буває, що чим більше людина має наукових звань, тим менше в неї мудрості. Ви коли-небудь це помічали? Сподіваюся, це не завжди так, бо скоро отримаю свій другий ступінь магістра. Нам просто необхідно знати, що та мудрість, якої ми шукаємо, прийде не від ученості, а від хреста Ісуса.

Бог обрав виявити Себе через бідність і через хрест. У Посланні до филип’ян 2:5 нам звіщає, що мудрість полягає в тому, щоб думати так, як Бог: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі». Усе просто. Ти дивитимешся на речі так само, як Бог на них дивиться, замість того, щоб дивитися так, як дивиться світ.

Мудрість має причетність до твоєї сім’ї, твоїх грошей, твоєї політики – всього. І має дуже практичну причетність. Ти дивишся на своє життя очима чоловіка чи очима Бога? Одне приносить руїну, тоді як інше – життя.

Роздумуй над уривком із Послання до филип’ян 2:2-3, в якому сказано: «То доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе». Хіба це не мудрість? Це євангельська мудрість.

Бог всесвіту вирішив народитися в яслах. Ніхто Його там не чекав. Ось як Бог вибрав провістити мудрість. Можна легко це проповідувати, однак не завжди легко так жити. Далі в Посланні до филип’ян говориться: «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Фил. 2:4-7).

У Посланні до римлян св. Павло згадує себе як «Павло, раб Ісуса Христа» (1:1). А в Посланні до Тита він себе представляє усім як «Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа» (1:1). Подумай про це. Якщо б ти мав відрекомендувати себе комусь, що б ти сказав? Якщо б ти почув, що хтось сьогодні так себе відрекомендовує, ти б подумав, що ця людина – фанатик. Ти міг би сказати: «Ця людина справді дивна». Але Павло хотів, щоб його знали. Він жив не заради цього світу, а заради наступного. Він хотів, щоб саме так його знали за тим, ким він є в Христі, а не за те, що він зробив у світі. У цьому полягає мудрість.

Попередній запис

Любити батьків

Наступний запис

Слухатися Бога