Звичайно, бути мудрим не означає розповідати про це всім, кого ти знаєш, однак це таки означає, що якщо ти хочеш бути мудрим чоловіком, тобі доведеться так жити. Тобі доведеться жити як слуга Ісуса Христа!
Ми часто не хочемо вживати слово «слуга», бо воно має багато негативних асоціацій. У часи св. Павла слуга завжди спостерігав за своїм господарем. Якщо господар піднімав руку, слуга одразу був біля нього. Бути мудрим чоловіком означає, що ми завжди дивимося на Ісуса, щоб отримати від Нього вказівки щодо того, що робити далі.
Наприклад, коли я прокидаюся зранку, зазвичай у мене не найкращі думки. Мене чекає багато роботи, і ще так рано. Тоді я проводжу свою молитовну годину і перефокусовуюся, кажучи: «Гаразд, Боже, у мене сьогодні багато планів, але вони неважливі. Чого хочеш Ти? Якщо Ти хочеш, щоб я зробив щось інше, скажи мені».
Багато років тому назад, коли я був помічником у церкві св. Луки, якось уранці я прокинувся, помолився свою святу годину і пішов на Службу. Протягом усієї Служби я не міг не думати про те, що мені потрібно було поїхати до Ораторії св. Йосипа в Канаді. Бог казав мені: «Я хочу, щоб ти виїхав сьогодні. Я хочу, щоб ти поїхав до Канади». Мені не дуже ця ідея подобалася, бо то був січень, йшов сніг, і в мене було багато іншої роботи. Я сказав Богові: «Ні, йде сніг, я не поїду до Канади. Це ж сім з половиною годин машиною. Це ж нерозумно! Нізащо!» Нарешті, після Служби я більше не міг цьому опиратися, отож пішов поговорити з монсеньйором.
– Монсеньйоре?
– Так, Ларрі.
– Маю скасувати всі сьогоднішні призначення, тому що я їду.
– Куди ти їдеш? – запитав він.
– До Канади, – відповів я.
– Падає ж сніг!
– Я знаю, – сказав я. – Я вже казав Богові, що падає сніг. Але Він сказав: «Я хочу, щоб ти поїхав до Канади».
Отож я вирушив до Канади. Там пішов до Сповіді. Це був чи не найбільш духовний час у моєму житті, бо коли я прокинувся того ранку, у мене були свої плани, однак Бог сказав: «Вони добрі, але ось Мій план для тебе на сьогодні. Будь ласка, позбудься усього іншого». А я відповів: «Ну, добре».
Кожен день ми повинні починати практично і мати мудрість Бога, щоб сказати: «Це – мої плани. Якими є Твої плани? Я зроблю усе, що Ти хочеш». Ось що означає бути слугою Христовим. Дивовижно, скільки з нас каже: «Ісус Христос керує моїм життям». Я завжди відповідаю на це: «Доведіть! Сьогодні ви б зробили усе, про що Він вас попросить?»
По-перше: ти повинен слухати Його під час свого молитовного часу. Мудра людина прагне відкласти все на потім заради волі Отця, заради волі Ісуса Христа. Скажи: «Ісусе, я люблю Тебе; я віддаю Тобі своє життя». Крапка. Часто найважчою частиною мого дня є той час, коли Ісус каже мені: «Добре, Ларрі, дуже гарно, що ти віддав Мені своє життя. Тепер доведи це. Ось що Я сьогодні від тебе хочу». Через дві хвилини після того, як віддав Ісусові своє життя, я хочу забрати його назад.
«Вибач, я не дуже хочу робити те, що Ти сьогодні від мене хочеш, Боже», – кажу.
«Ти ж говорив, що ти Мій слуга, Ларрі», – відповідає Він.
Так, нам потрібно бути слугами, але нам потрібно бути слугами з любові. Коли когось любите, ви любите задовольняти кожну потребу цієї людини, якщо це у ваших силах. Отож бути слугою Божим означає бути слугою любові!
Для священиків та монахів найважчою клятвою, яку ми приймаємо, є не целібат. Целібат, панове, є доволі легкою клятвою. Повірте мені. Дехто з вас, хто одружений, це знає. Жити життям целібату – це жити вільним життям.
Однак клятва, яку священики повинні приймати двічі, є послух. Коли мене висвятили на диякона, я склав свою клятву послуху, а коли мене висвятили на священика, мене знову змусили скласти цю клятву. Я пішов до єпископа і запитав: «Чому ми повинні скласти клятву послуху двічі, а целібат – лише раз?»
«Щоб забезпечити її виконання, Ларрі», – відповів він.
У послуху є велика свобода. Дехто з людей думає, що Бог всесвіту просто дивиться на нас і каже: «Я хочу, щоб ти був Моїм слугою». Це був би жахливий Бог. Наш Бог каже: «Послухай, Я тобі покажу, як це робити. Спершу Я буду твоїм слугою, щоб навчити тебе. А тепер ти іди і будь слугою іншим». Євангеліє від Івана 13:1-5 нагадує нам, як чинив Ісус:
«Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його, то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний».
Тоді у віршах 12-15 говориться: «Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив». Ось як треба жити мудрістю. Ми живемо мудрістю, будучи слугами для інших людей.
Ісус не казав: «Я хочу, щоб ти був слугою». Він казав: «Тобі також слід робити так, як чинив Я». Це є повною протилежністю до світу. У світі є те, що я називаю теологією Бургер Кінга. Старим гаслом Бургер Кінга було: «Роби по-своєму». Гаслом християнина є: «Роби по-Божому!»
Христос ніколи не переймався тим, щоб возвеличити Себе. Коли Він творив чуда, Він зазвичай казав зціленій людині нікому не розказувати про те, що Він для неї зробив. Коли ж Він казав зціленій людині розказати іншим, то Він їй наказував чітко дати зрозуміти, що їй учинив Бог у Своєму милосерді. Ісус Христос не хотів, щоб люди звертали на Нього увагу, хоча Він і є Богом. Нам потрібно йти за Його прикладом.
Євреї очікували на месію, який стане царем і заснує Єрусалимське царство. Вони очікували, і деякі – досі, все ще очікують світського месію. Вони сподівалися месії, який возвеличить єврейську націю. Натомість прийшов Ісус, слуга, який страждав. Саме тому багато з них не змогло сприйняти Ісуса. Він був прямо протилежним до того, чого вони хотіли і очікували, хоча навіть Ісая пророкував про страждання слуги (див. Іс. 52:13-53:12). Дехто каже, що Юда зрадив Ісуса через те, що намагався змусити Його бути тим великим месією, якого він очікував.
Світ повсякчас хоче знати, у кого є влада, тоді як Бог хоче знати, хто є слугою.
Поглянемо на другий приклад – Римську імперію. Рим був найвеличнішою державою на той час. Рим завоював усе. Деякі римські імператори намагалися вбивати християн із багатьох причин, але навіть коли вони це робили, їхня сила була марною. Багато християн загинуло в Римі, знаючи, що цей світ не є їхнім домом.
Рим не розумів таких людей, як св. Ігнатій Антіохійський, який молився про смерть: «Я хочу померти. Не давайте мені того, що каже світ. Не намагайтеся мене врятувати, якщо вони спробують мене вбити. Це від світу. Це не від Бога. Я чую, як у мені піднімається голос мого Отця, який каже: «Прийди до Отця». Оце так смерть![1]
Чи є кращий спосіб вмерти, ніж вмерти щасливо? Св. Ігнатій молився про мучеництво. «Прошу, Боже, нехай я буду достойним мучеництва». Тоді римляни мали велику владу і силу, одну з найбільших армій, яка будь-коли існувала, яка вбивала християн. Але хто сидить нині на вершині Риму? Ватикан. Базиліка св. Петра розташована якраз на тому місці, де вони вбивали християн, – якраз над самими кістками св. Петра, якого вони розп’яли.
Римляни думали, що вони позбавлять світ християнства. Вони були дурнями. Бог є мудрим. Мудрість світу може короткочасно працювати, але все дуже швидко минає. У результаті перемагає Бог.
[1] Перефразовано з листа св. Ігнатія до римлян у версії, яка міститься в Чині читань, The Liturgy of the Hours (New York: Catholic Book Publishing Co., 1975), ст. 1490-92.