Звичайно, чудовим подарунком і нагородою за весь труд виховання є дружба з дорослою дитиною, взаємна повага й турбота одне про одного. Однак, навіть якщо діти не дають нам цього, то ми, мами й тати, все одно зобов’язані до кінця нашого життя робити одну річ – молитися за наших дітей. І насамперед за те, щоб вони не зійшли з дороги, яка подобається Богові та відповідає Божим цінностям.
Пам’ятаймо, що Бог обіцяв щедро винагородити нас за кожне добре діло, виконане від щирого серця, як для Бога, а не для людей. Можливо, ти – мати, якій не вдалося виховати дітей успішними людьми, яка була змушена боротися з хворобою, каліцтвом, кризами дитини чи навіть зіткнутися з її смертю. А може, ти виховувала дітей сама, без допомоги їхнього батька, який покинув вас. З кого тобі брати приклад, де черпати силу й мудрість, щоб упоратися з усім цим? Хто може втішити й підтримати тебе? Чи можна виправити помилки минулого, коли діти вже дорослі?
Тільки в Богові завжди можна знайти прощення й примирення. Зроби першою правильний крок у напрямку прощення та простягни руку для примирення. Примирення завжди мусить бути актом обох сторін, але прощення відбувається лише в нашому власному серці, навіть якщо дитина нас про це не просить. Це наше особисте рішення перед святим Богом.
Усім тим матерям, які по-Божому трактували й виховували своїх дітей, Бог прагне подякувати за те, що вони були Його простягнутими руками. Він через матерів хоче піклуватися про тих, кого сам створив, покликав до життя та кому визначив особливу мету. Цитовані раніше слова з Книги Осії: «Я ж… ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував» (Ос. 11:3), – є підтвердженням того, що то сам Бог надихає матерів, аби таким чином слугували своїм дітям. Адже насправді діти від початку й до кінця – Божі творіння. Це Він дає їм життя і Йому не байдуже, кому довіряє його і хто та як дбає про нього. Він прагне, щоб усе, що кожна з нас робить для своїх дітей як мати, могло бути Його діями.
СПІВПРАЦЯ З БОГОМ
Нам необхідно усвідомити той неймовірний факт, що ми, матері, маємо бути простягнутими руками самого Бога до наших дітей. Коли тулимо їх до своєї щоки, то це насправді через нас їх тулить Бог. Коли вчимо їх ходити чи ще чогось іншого, то насправді це Бог через нас хоче їх усього цього навчити. Коли лікуємо їх від інфекції, то це Бог дає їм здоров’я, однак лікує їх нашими руками, за допомогою того, що ми опікуємося ними, молимося за них, годуємо їх і даємо їм ліки. Коли ми втішаємо їх, сам Бог їх утішає. «Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу…» – обіцяє Святий Бог, який без вагань порівнює Свої дії з тим, що чинить мати для своєї дитини (див. Іс. 66:13). Коли ми виявляємо до дітей любов, сам Бог об’являє їм Своє любляче серце.
Надзвичайно і неймовірно, що Бог вирішив чинити все це через нас, людей, і через нас, матерів. І це надає нашому покликанню матері зовсім іншого виміру. Бог не лише підтримує кожен наш добрий учинок, а й безпосередньо діє через нас, тому що не хоче сам робити цього тут, на землі. Він вирішив чинити це в такому незвичайному партнерстві з людиною, а особливо – з матерями.
ДОПОМОГА САМОТНІЙ МАТЕРІ
Навіть якщо тобі випало самій виховувати дітей, бо чоловік покинув сім’ю або рано помер, знай, що самотній матері, сучасній удові Бог дає незвичайні обітниці та багато разів повторює їх у різних місцях, а найчастіше – у Псалмах. У Посланні св. Якова, зокрема, Він закликає Церкву особливо піклуватися про вдів і сиріт: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх…» (Як. 1:27). Бог не ігнорує труднощів, з якими стикається самотня матір. Не очікує також від неї, щоб вона була і татом, і мамою. А сподівається, що стане доброю й мудрою матір’ю, а Він – чоловіком для неї і батьком для її дітей: «Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення» (Іс. 54:5). Цю незвичайну обітницю Бог прагне здійснювати й сьогодні через свою Церкву, Тіло Ісуса Христа, тут, на землі.
Вірю, що відтепер, що б ми не робили, чинитимемо це з новим запалом і мотивацією, знаючи, що сам Бог прагне піклуватися про наших дітей та нас, їхніх земних матерів. Якщо ми приймемо цей факт своїми серцями, це додасть нам нових сил і допоможе навіть тоді, коли нам буде важко чи дуже втомимося. Дозволити Богові діяти через нас – вияв мудрости, якої не навчить нас жоден, навіть найліпший у світі університет. Єдиний спосіб здобути її – це постійно перебувати близько Божого серця. Саме там міститься єдине джерело справжньої Божої мудрости – невичерпне й доступне для кожного, хто її прагне. Слова надії та втіхи для кожної матері пливуть просто з Божого серця. Читай Його Слово щодня. Записуй Його обітниці та молися Його Словом!