«Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!» Рим. 15:13
Поки ви читали цю книжку, вас могло неприємно здивувати те, що ви не такі сильні, добрі чи радісні, якими себе вважали. Я знаю, що ви маєте на увазі – бо я відчуваю те саме. Але замість того, щоб відмовитися від пошуків радости, дозвольмо цій реальності наблизити нас до надії – надії, що Бог уже почав змінювати нас і що ті порухи в нашій душі фактично означають, що радість може прийти до нас.
Мої сестри, якщо ми маємо досвідчити радість за цього життя, то існує лише один можливий спосіб: ми мусимо вибирати її. Ми мусимо вибирати її попри неймовірні обставини. Ми мусимо вибирати її в настільки важкому становищі, що воно видаватиметься просто нестерпним. Ми мусимо вибирати її навіть тоді, коли станеться найстрашніше, що може бути в житті.
Але це не те, що ми хочемо почути. Ми і далі намагаємося впорядкувати своє життя, впоратися з тимчасовими труднощами, знайти собі тверду опору, все одно переконані, що коли зберемо свої думки, закінчимо великий проект, наше здоров’я трішки покращиться, ми дістанемо підвищення або просто зробимо все як треба, то зрештою зможемо відчувати радість.
Але складанка життя не хоче слухатися нас і відмовляється збиратися докупи. Усі труднощі стають лише складнішими, а та опора, яку ми нібито знайшли, іноді загрожує упасти, поваливши разом зі собою так ретельно вибудуване життя. Я певна того, що це стосується усіх нас, а не тільки перфекціоністів. Авжеж, якщо ви хочете відчути радість, то мусите вибирати її – в усьому, попри все і понад усе.
Тож запитайте себе: «Яка нездоланна обставина перешкоджає мені вибирати радість? Що в теперішній момент може або не може змінитися? Які страхи за майбутнє перешкоджають мені вибирати радість? Де саме я втрачаю свій шанс?»
Хоч що ви робите, не втрачайте радости. Не втрачайте смислу свого існування. Знайдіть зараз кілька хвилин, щоб посидіти в тиші і поговорити з Богом від щирого серця. Скажіть щось на взір цього:
Боже, дякую Тобі за Твою любов і пристрасть до мене, за те, що приймаєш мене у Свою родину через Ісуса Христа. Я в страшенному захваті від того, що є Твоєю улюбленою дитиною, і моя вдячність безмежна.
Дякую Тобі за Ісуса Христа. Його життя як людини скорботи і людини радости дає мені привілей самій прагнути до радісного життя. Дякую тобі за Твого Святого Духа, Який ласкаво уділив мені дар радости як частину моєї духовної спадщини, моє первородне право. Я вирішую боротися за своє право спізнати радість.
Я вирішую перестати копати мої потріскані копанки, які не можуть удержати води. Я вирішую більше не шукати радости в людях, місцях, посадах, пожитках і своїй особистості.
Натомість я вирішую знайти свою радість в єдиному правдивому джерелі радости: ТОБІ! Ти єдиний маєш джерела живої води, які втамовують спрагу та не висихають ніколи.
Я вирішую щоразу шукати вічне, а не дочасне. Я вирішую роздумувати над тим, хто Ти, щоб я могла узгодити свої цінності з Твоїми, Боже, з цінностями небес. Саме туди звернений мій розум і думки.
Я вирішую бути жінкою, яка плекає радість у собі і в житті тих, кого Ти поставив на моєму шляху. Я вирішую творити, а не убивати радість. Я вирішую ростити в серці душевну поставу ласки, довіри, рівноваги, прийняття, позитивних думок про інших, неосудливої любови, співчуття та вдячности.
Я вирішую робити зміни у своєму буденному житті, які допомагають мені жити життям радости. Я вирішую цінувати себе так само, як ти цінуєш мене, свідомо шукати наставників з радости, щоб мене не полонили дрібні роздратування повсякденного життя. Я вирішую любити марнотратно, сповна використовувати втіхи, які я маю завдяки органам чуттів, сміятися, беручись за боки, і допомагати тепер, а не колись у майбутньому.
Я вирішую жити з подячним серцем, широко розплющивши очі на Твою доброту. Я вирішую любити кожний момент життя, який Ти даруєш мені, байдуже, містить він смуток чи радість. У всякій скруті, яку Ти допускаєш, я вирішую шукати радість, шукати Тебе.
Я вирішую виробляти тверде переконання, що Бог має владу над усіма подробицями мого життя. Я вирішую мати спокійну впевненість, що врешті-решт усе буде гаразд. І я вирішую хвалити Тебе в усьому, навіть у тому, чого я не розумію. Я вірю Тобі, Боже.
Я сміливо вибираю радість, бо щастя ніколи не буде досить.
Я вибираю радість!
КІНЕЦЬ