Турбота про поліпшення стану сім’ї – це основна мета різноманітної діяльности душпастирів, різних радників, правдивих психологів та психотерапевтів (бо нечесні інколи розбивають сім’ю), а також різноманітних організацій та товариств. На жаль, стан у сім’ї не можна назвати задовільним. Адже під загрозою її матеріяльний та моральний стан, психічні стосунки та духовне життя. Уважний спостерігач помітить, що ці загрози не випадкові – вони є наслідком організованої атаки сил зла, що згодом матимуть зиск із незрілости людини (наприклад, різні залежності), а також із моральних, а особливо сексуальних проблем неладу. Ці сили власною діяльністю черпають величезну матеріяльну вигоду, а їхню успішність посилюють міцні контакти з ліберальними засобами масової інформації та лівими представниками державної влади.
Щоразу, коли ліві чи ліберальні сили приходять до влади, можна спостерігати зміни в державному законодавстві, які згубні для сімей, особливо для тих, які готуються до народження та виховання кількох дітей. Це призводить до поступового нищення людства. Також болісними є зміни у звичаєвості та зниженні морального рівня життя. Тут нерідко негативно впливають представники політичної еліти, коли внаслідок їхньої діяльности афера породжує аферу. З гіркотою хочеться запитати, куди ж зникли ті часи, коли еліта уособлювала все найкраще, найчесніше, патріотичне та шляхетне, одно слово, була вершками суспільства?
А тепер здебільшого замість тієї зразкової еліти маємо лише її далеке відлуння, бо від вершків еліти залишилося лише його шумовиння. Особливо непокоїть сильна атака на дітей та молодь, яка відбувається через впровадження антиморальної пропаганди в шкільних програмах. З неймовірним завзяттям прийнято атакувати традиційну родину та ті цінності, які в ній передаються від батьків до дітей. У шкільних програмах уже можна помітити спроби замінити слово «сім’я» на «партнерський зв’язок». Навіть слова «мама» і «тато» стають небажаними, бо вони нібито можуть зачіпати чиїсь почуття і свідчити про відсутність толерантности стосовно одностатевих зв’язків. Зникають зі вжитку слова: «вірність», «подружня чесність», уже не згадуючи про такі поняття як «Бог», «вітчизна», «честь». Традиційну в сім’ях повагу до зачатого життя намагаються замінити таємничою свободою вибору, а відвічне пошанування старших осіб – правом вибрати собі гідну смерть. Також можна помітити неприховане заохочення молоді вести активне сексуальне життя, користуватися контрацептивами.
Спроби критично говорити про збочення та відхилення в сексуальній поведінці натрапляють на рішучий опір захисників так званої «нової моральности», які приховують свої ниці прагнення під масками свободи, толерантности та сучасности. Можна довго описувати такі явища та їхніх прихильників, та це не є метою моїх роздумів. Я прагнув би допомогти конкретним сім’ям (яким у цьому суцільному балагані загрожує крах), описуючи найбільші джерела загроз, а також вказати на способи, з допомогою яких вдасться оздоровити ситуацію.
Упродовж багатьох років я працюю в подружній консультації, провів сотні розмов із подружніми парами, які переживають кризу, а ще маю досвід тридцятирічного подружнього стажу. Отже, це дає мені право поділитися з вами своїми роздумами та висновками. Спочатку говоритиму про проблеми, а потім, у наступних розділах, наскільки це можливо, аналізуватиму їх.
Найсерйозніша проблема – це щораз поширеніший відхід від Бога та від світу високих цінностей, через що зникає мотивація будувати тривкий подружній зв’язок. У наш час у пошані корисливість та зиск, а боротьба за порятунок подружжя лише з огляду на його таїнство – щораз рідкісніше явище. Як бачимо, людина перестала вірити, що Бог створив її до одного вірного подружжя і що лише в такому зв’язку можна бути щасливим до кінця життя. Вислів «до кінця життя» слід розуміти дослівно, бо наше дочасне щастя перейде у вічне…
Це була б найглибша загальна причина видимого послаблення тривалости та справжности подружжя. Однак також можна назвати більш приземлені та конкретні джерела кризових ситуацій. Це допоможе людям доброї волі розпізнати власні проблеми, а також оздоровити свої подружжя. Які ж найвпливовіші джерела криз?
- Егоїзм, який робить людей неспроможними любити, тобто робити добро іншій людині, жертвуючи собою. Тобто немає любови як безкорисливого дару.
- Незнання і навіть неусвідомлення відмінностей між жінкою та чоловіком, які в задумі Творця виконують різні ролі – материнства та батьківства. У життєвій практиці нерозуміння цих відмінностей є основним джерелом взаємних звинувачень.
- Погляд на статевість лише через призму приємности, а також сприйняття дитини лише як перешкоди для любови та загрози особистій свободі.
- Відсутність взаємоповаги та шанування подружнього партнера. Невдячність за все, що чоловік та дружина щоденно роблять на благо сім’ї. Відсутність захоплення жіночністю дружини, тобто її добротою та красою, та чоловічістю чоловіка – його мудрістю та відповідальністю.
- Знеохочення до добрих взаємин із родиною чоловіка чи дружини. Тут маємо славнозвісну проблему тестів-свекрів. Часто звинувачуємо їх у тому, що вони є причиною наших усіх проблем та невдач.
- Невміння належно спілкуватися. Розмови в сім’ї замість того, щоб будувати спільноту та зміцнювати подружній зв’язок, лише ранять та роздразнюють чоловіка і дружину.