Я ще ніколи не зустрічав людини, яка б не мала проблем. Маю припущення, що всі понад шість мільярдів людей у світі мають якісь труднощі і багато з них мають море проблем! У них криза.
У цьому глибоко стурбованому світі всі ми прагнемо і шукаємо якогось вирішення наших проблем. Мета цієї книжки – допомогти вам з вашими проблемами. Однак це не книжка на зразок «допоможи собі сам», ця книжка з серії «хай допоможе тобі Бог», «хай допоможе тобі благодать». Це не самовчитель, бо намагання дати раду собі самим є головною причиною наших проблем. Ми потребуємо, щоб Божа благодать допомогла нам розірвати замкнене коло незалежного від Бога життя. Відповіддю на нашу бунтівну незалежність від Бога є здатися Його милосердній любові.
Із довірою віддати себе милосердній Божій любові – ось ключ до виявлення тих проблем, що глибоко засіли всередині нас. Заклик здатися Божій любові є основним у цій книзі. Безліч таких закликів у відповідь на наші проблеми містяться у Святому Письмі та в моєму власному досвіді майже 50-и років священства, служіння людям у Таїнстві покаяння, духовному проводі, проповідях на Службах Божих.
Тож ця книга не просто навчає, «як щось робити», а «як співпрацювати» зі Словом Божим і Його волею.
Коли в цій книзі я використовую слово Милосердя, то таким чином хочу описати Божу любов, що пролилася від нашого створення, відкуплення й освячення. Милосердя – це Божа любов, яку Святий Дух пролив у наші серця. Милосердя – це любов до недостойних любові, пробачення недостойним, прощення.
Ця книга про те, як Милосердя відповідає «змученим душам» – тобто мільярдам нас, що маємо труднощі і кризи!
У «Божому Милосерді як відповіді» я використовуватиму поняття людини, чоловіка і жінки, як «духа, душі і тіла» (пор. 1 Сол. 5:23). Відповідні грецькі слова «pneuma, psyche, soma» мають для мене особливе значення у світлі мого вивчення біохімії. З 1958 по 1961 роки я входив до складу команди викладачів з університету Мічигану в містечку Енн-Арбор. Студентам-медикам, що навчалися на першому курсі – а на потоці було 250 студентів, – казали, що близько 70% їхніх пацієнтів матимуть психосоматичні розлади. Це не означає, що вони не будуть хворі, скоріш це пояснюватиме походження їхніх недуг. Недуга, як і душа (psyche), є такою ж реальною. І ці розлади можуть справді довести пацієнта до смерті!
Але після кількох років навчання і викладання я почав розуміти, що всі захворювання «пнемо-психо-соматичні»! Тож ми будемо бачити в подальших текстах, що духовні (pneuma) розлади є таким же джерелом недуги, як і психологічні (душевні й емоційні) та соматичні (тілесні, фізичні) розлади.
Тому, маючи справу з людиною – тілесною особою, ми повинні розглядати три виміри цього чудового творіння: людини (і чоловіка, і жінки), покликаної Богом до нового життя, життя вічного.
БІБЛІЙНА АНТРОПОЛОГІЯ: ПІДҐРУНТЯ
Тут необхідне подальше пояснення людської природи. Наступний опис із книги «Духовна боротьба», яку я написав чверть століття тому і яка вже не перевидається, є вступом про те, як Святе Письмо пояснює єдність людини:
«Святе Письмо виявляє природу людини, а також і природу Божу. Потрібно розуміти, що Бог дещо говорить про те, як Він нас створив. Найбільш фундаментально відображає суть людства той факт, що ми створені Богом як одне ціле. Однак ми складаємо єдність, яку можна розглядати з різних точок зору. Ми є поєднанням тіла, душі і духа, але не розділені на три частини, а навпаки – ми цілісні особи, які співіснують з усім, що нас оточує. Ми живем у взаємозв’язку. Як тіло чи «плоть», ми маємо стосунок до всіх речей, що були створені, ми так само створіння. Як душа – ми унікальні, але все ж належимо до всього живого. Як дух, ми пов’язані з Богом, Який є Духом, і спілкуємося з Ним.
У єврейській мові на позначення людини використовується три слова: bashar, що позначає людину-тіло; nephesh, що позначає людину-душу; і ruah, що позначає людину-духа. Вислів: «Я є тіло, чи я є душа, чи я є дух» ближчий до єврейської, ніж «Я маю тіло, чи я маю душу, чи я маю дух». Євреї використовували терміни bashar, nephesh, ruah, щоб описати цілісну людину з різних поглядів.
Дотримуючись давньоєврейської любові до найточніших описів, людину також можна описати такими термінами, як серце, голова і рука. Серце вказує на внутрішню особу, що прагне Бога (дух). Голова стосується унікальної, живої, мислячої людини (душа), а рука позначає допомагаючу і діяльну особу, людську силу (тіло). У такому контексті заповіді любові із Второзаконня 6:5 можна розуміти як заклик любити Бога всією сукупністю нашої сутності: «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!».