А ви любите життя? Можливо, це питання застало вас зненацька і трохи злякало. Тому ви відповісте стримано: «Радість від життя великою мірою залежить від життєвої ситуації, в якій я перебуваю: від сьогоднішнього душевного стану, від мого здоров’я та багатьох інших факторів. Та, зрештою, чи не відіграє особисте налаштування вирішальної ролі? Деякі люди дивляться на своє життя крізь темні окуляри. Інші ще з народження веселі та оптимістичні».
Тоді ви запитаєте мене: «А чому Ви любите життя? Чи можна Вас назвати щасливчиком, життя якого складається тільки з прекрасних моментів?»
Напевно, що ні. Проте я тужу за повноцінним життям, наче дитина. Ця туга дрімає, мабуть, у кожному з нас. Деякі люди заледве її відчувають, а можливо, лише після смерти. Вони змирилися з цим і всі сили спрямовують на те, щоби стати успішними в цьому житті.
* *
Думаю, що заголовок цієї книжки справить позитивне враження на деяких читачів, тому що вони з відкритим серцем щодня віддаються життєвій радості. Напевно, так було не завжди. Однак їм вдалося пройти певний шлях, і з теперішньої перспективи вони можуть стверджувати, що цей шлях їх змінив. Вони відкрили важливу істину: жити означає вчитися.
Ця книга акцентує на такому навчальному процесі, який розпочинається у хвилину нашого народження і завершується останнім днем нашого життя. Згадую близьких людей, які з раннього дитинства підтримували мене і ставилися до мене вимогливо. Довіра до них сформувала мою внутрішню силу і пробудила в мені радість життя.
Проте найбільшу вдячність засилаю тому, хто справді розуміє життя, оскільки є його Творцем. Уже в Старому Заповіті Він обіцяє Своєму народові: «І буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!» (Іс. 58:11). А Ісус Христос говорить про це так: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Ів. 10:10).
* *
Працюючи над цією книгою, я пригадував численні події із власного життя. Окремі з них я виклав на папері. Спершу ставив собі різні запитання: «Які люди та події найбільше сприяли розвитку моєї особистости? Яку роль відігравали труднощі та перешкоди в цьому процесі: перешкоджали чи зміцнювали мене? Що зроджувало мою довіру до Бога? Яким чином я змінився?»
У пошуках відповідей я пригадував своє дитинство, тривале товаришування зі своїми дітьми та звичні професійні будні. Бачив перед собою людей, які викладали вирішальні предмети в навчальному процесі мого життя. Згадуючи про них, сповнююся глибокою вдячністю. Проте не оминаю спогадами і свій болісний досвід. Це зустрічі, які завдавали болю, та страшні життєві моменти, яких і досі не можу збагнути. Однак із теперішньої перспективи бачу, що окремі болісні миті вельми допомогли мені в житті.
Мабуть, зараз і ви можете сказати: «Щось схоже довелося пережити й мені. Моє життя також не було солодким, безхмарним та гармонійним. Я пережив багато протиріч: часто докладав чималих зусиль, намагався плекати стосунки, виконувати різні завдання. Здебільшого з цього нічого не виходило. Цікавий досвід зустрічав мене тоді, коли я стикався з глибоким стражданням своїх друзів, але нічим не міг допомогти. Свою участь в їхніх стражданнях я міг виражати лише мовчазною присутністю. Тоді в серці несподівано зроджувалася велика надія, людські стосунки ставали глибшими й ніжнішими».
Такого досвіду, який суперечливо входить у наше життя, чимало. Нерідко в біблійних текстах важливі істини представлені з допомогою протиріч. Це вислови, які, на перший погляд, заперечують один одного. І лише розглядаючи їх на ширшому тлі, усвідомлюємо їхню справжню суть. Ось що пише апостол Павло до филип’ян: «Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Фил. 2:12-13).
Тут важко не помітити дві суперечливі думки: вимога посилено працювати у своєму житті – так, ніби все залежить від нас, – і водночас надіятися на Бога – так, ніби все залежить від Нього. Ці дві вимоги спричиняють чималу душевну напругу. Якщо навчимося давати собі раду з такими протиріччями, то наше життя сягне небувалих глибин. У цій книзі ми не раз торкатимемося цієї теми.
* *
Пишу, отже, цю книжку не сам. Моя дружина Анна прочитала рукопис і на моє прохання поділилася своїми враженнями від нього. А тоді вона прийняла пропозицію видавництва доповнити текст книги своїми думками. Отож, ми з дружиною вирішили видавати її разом.
Ви питали мене: «Чому Ви любите своє життя?» Книжка виконала своє завдання, якщо нам вдалося хоча б частково відповісти на це запитання. А ще – пробудити у вас радість життя.