Усе живе змінюється. Проте, мабуть, жодна генерація не зазнала стількох змін, як діти Другої світової війни. Слід було пережити незрозуміле, постійно змушувати себе по-новому усвідомлювати зміну кордонів. Єврейських сусідів то видавали, то ховали у своїх домівках – залежно від того, по якому боці історії вони опинялися. Криза тих років була величезною, а її наслідки чітко відчуваються і сьогодні, як з огляду внутрішнього, так і зовнішнього.
Гайнц Зіндель – дитина тих складних часів. Юнак із Швейцарії намагався не брати участи в політичних перипетіях. Однак мимовільно вони його торкалися. Він був достатньо близько до них, щоб вловити особливість їхнього впливу на культуру. Достатньо близько, щоб відчути динаміку покоління вичерпаного патріярхату. Достатньо близько, щоб пережити боротьбу збентежених людей за свою батьківщину, дружбу та майбутнє.
Ось про що розповідає ця книга. Гайнц та Анна Зіндель запрошують нас до читання їхнього життя. Читання це нагадує збирання нектару. Вони розповідають нам цінні для них історії. Змальовують події свого покоління, а в них дивним чином відображаються й наші власні історії.
І що важливо: розповідання історії – це щось більше, ніж проста трата часу чи звичайне спілкування. Історії цінніші, ніж інформація чи знання. Вони – мірило змістовности нашого існування, вони заохочують нас, завдяки їм ми здогадуємося, де в цих історіях перебуваємо самі. Ці історії вчать нас, на що слід покладатися в житті та в смерті, розповідають, що стається після того, як життя минає.
Плодом вдалих історій є життєдайний досвід того, хто йде з ліхтарем попереду нас. Завдяки практичному життєвому знанню ці насичені історії знаходять місце у власному сприйнятті. Так постають збірки розповідей, збірки надії. Тут знаходимо об’ємні та глибокі теми, яких торкається подружжя Зіндель: походження й майбутнє, подружжя й суспільство, злети й падіння, прощення й примирення, звільнення й покинення.
Особлива цінність цієї книги в розважливій практиці, яка не обмежується аналізом подій, а постійно залучає Небо до змалювання цілісної картини. Відкриття такого горизонту сповнює історії світлом, насичує повітрям і надає всьому єдиний напрямок – до Небес. Цей напрямок думки постійно вдаряє та щипає новими варіяціями. До Небес – це напрямок до найбільшого бажання, який прокладає швейцарець Гайнц Зіндель, а підкріплює його своїми особистими враженнями американка Анна Зіндель.
Праворуч і ліворуч від цього напрямку читача підтримують гід, порадник та споріднена душа: Матіяс Клавдіус, Мартін Бубер, Дітріх Бонгофер, Тереза Авільська, Клайв С. Люїс та багато інших. Їхніми словами-квітами дорога до Небес простелена не добрими намірами, а надією та радісним передчуттям.
Домінік Кленк
P.S. Я полюбив її читати.