Вступ

Мадлен Дельбрель писала, що ми повинні клякати перед кожним днем нашого життя. Бог приготував його для нас у Своїй одвічній любові!

Звернімо, однак, увагу на те, що віра в Боже Провидіння ніколи не стримувала християн від боротьби проти всього того, що нищить людину у світі. Вони відчували, що, найімовірніше, ідеться про якусь тайну, бо якщо добрий Бог керує світом, то чому дозволяє, аби в ньому було так багато насильства й злочинів? І з покорою приймали цю тайну.

Нині тайну Божого Провидіння часто піддають сумніву. Чимало християн не бачать конечної потреби в тому, щоб віддаватися волі Отця, і не погоджуються з твердженням, що людське життя проходить відповідно до Його задуму. Дехто вважає, що після злочинів, пов’язаних із масовим знищенням людей у XX столітті, більше не можна вірити – як у минулому – в те, що Бог турботливо опікується всіма Своїми дітьми й діє так, щоб усе, що відбувається, сприяло їхньому добру. Християни вже не мають відваги повторювати за малою Терезою, що «все є ласкою».

Лунають думки, що подання традиційного вчення Церкви на тему Провидіння як частини Євангельського послання заважає багатьом людям, які не вірять або вірять хибно, прийняти християнську віру. У такому разі слід було б також перестати згадувати про Бога Отця як вседержителя в перших словах Символу віри. Адже це можна сприйняти як натяк на те, що Бог, про якого йдеться в Біблії, є володарем, а ми – лише іграшками в Його руках, тимчасом як Євангеліє розповідає нам про Бога, котрий мовчить і не втручається навіть тоді, коли Його улюблений Син страждає й помирає на хресті. І щойно на тамтому світі Господь почне діяти, щоб у стократ обдарувати тих, хто залишиться вірним Йому.

Бог дозволяє Своїм дітям будувати й руйнувати світ, даючи їм щодо цього повну свободу. Не втручається – поза винятковими ситуаціями – у хід історії. Визнання цього факту дає змогу зрозуміти повсюдність зла у світі.

Нинішні сумніви щодо Провидіння аж ніяк не є «доброю новиною», яку Ісус прийшов нам повідомити й допомогти пережити. Брак віри в тайну Божого Провидіння призводить до того, що християни більше не можуть під час життєвих випробувань зберігати спокій і оптимізм, які були притаманні всім святим у минулому й далі переповнюють серця всіх сучасних святих.

Отож варто добре замислитися над тайною Провидіння. Наші роздуми поділено на дев’ять послідовних етапів:

  1. Тайну загального Божого Провидіння щодо світу підтверджує Біблія.
  2. Усі святі в історії Церкви, без винятку, вірили в нього й переживали його, нерідко – героїчним чином.
  3. Про цю тайну виразно сказано у вченні Церкви.
  4. Так само, як і всі інші, ця тайна викликає в нас розгубленість.
  5. Вона спричиняє таку велику розгубленість, що підкоритися їй і прийняти її в житті можна лише завдяки особливій благодаті Святого Духа.
  6. Не можна плутати тайни Божого Провидіння з недолугими спробами її інтерпретації, що їх іноді пропонують та які частково слугують обґрунтуванням і аргументами для тих, хто сьогодні критично висловлюється про неї.
  7. Сьогодні в цій тайні, справді, часто сумніваються представники Церкви на Заході.
  8. Ця тайна, однак, далі дарує радість усім святим нашого часу.
  9. Тайну Божого Провидіння чудово розтлумачено в Новому Заповіті за допомогою ще чудеснішої тайни – відкупної вартости хреста в нашому житті.

Застереження

Немає сумніву в тому, що цієї книжки не слід читати людині, яка щойно довідалася погану новину. Той, на чию долю несподівано випало випробування, не потребує лекцій із богослов’я, незалежно від того, чи є християнином. Натомість йому потрібна підтримка з боку осіб, які можуть проявити до нього співчуття. Ця катехитична праця – це не підручник із душпастирства.

А надто цієї книжки не слід пропонувати людині, яка перебуває в нервовій депресії, бо вона може почати ще більше звинувачувати себе, прочитавши, що християнин повинен, наслідуючи Жанну д’Арк, «приймати все позитивно» або ознайомившись зі свідченнями когось, хто переживає подібне випробування, але «тримається» й не використовує антидепресантів.

Пам’ятаймо, що кожен може опинитися в стані депресії. Усі лікарі знають, що це хвороба, яка може вразити навіть християн, котрі усвідомлюють, що Бог любить їх, особливо священиків і єпископів… Коли на їхню долю випадає таке випробування, вони – щоб подолати його – мусять лікуватися так само, як і всі інші люди, що опинилися в стані депресії.

Попередній запис

Переднє слово

Наступний запис

Перший завіт