Не можна мовчати про те, що я бачив і чув. Направду, це треба гідно озвучити: нехай увесь світ почує проголошення деяких чудес з тих, що Господь робив в останні роки.
Ці сторінки є похвалою й подякою від усіх, кого Господь обдарував Своєю ласкою на довгому шляху євангелізації, який супроводжувався знаками, чудесами та зціленнями.
Це не просто книжка, це, насамперед, – свідчення. Євангеліє, перш ніж бути написаним, спочатку було проголошене та пережите. За цими сторінками пульсує живе проповідування євангеліста, ми майже чуємо голос проповідника. Але, передусім, зможемо зустріти тут Того, Хто є самим Євангелієм – Ісуса Христа, завжди однакового – вчора, сьогодні й навіки. І Він є суттю цих сторінок.
Отець Еміліан Тардіф уподібнився до осляти в Квітну неділю, він мав щастя звіщати про Христа на п’яти континентах. Отак, як того віслючка з Витфагії, часом отця вітали килимами з квітів, як це сталося на Гаїті, а часом піддавали переслідуванням та ув’язненням, як у Конго. Проте важливий не крихкий посуд, а той найцінніший скарб, що він вміщує в собі – Ісус Христос.
Ця книжка – не збірник вказівок, як молитися за зцілення, а свідчення того, що Бог і сьогодні зцілює Своїх хворих дітей. Ця книга не про зцілення, а радше про євангелізацію. Це голос, який сповнює надією тих, хто насмілився повірити, що Той самий Ісус, Який помер на хресті, воскрес і живе, а це означає, що немає нічого неможливого. Чи є щось дивне в тому, що наш Бог творить чудеса, якщо Він – Чудотворний Бог?
Тому ця книга не потребує ані передмови, ані якогось вступного слова.
Мексика, 24 червня 1986 р.