Мені (Джонові) подзвонили з церкви, запитавши, чи не міг би я викладати в недільній школі для дворічних дітей. Через брак працівників вони потребували волонтерів. Я згодився і прийшов того ж ранку.
Там панував хаос. Тимчасові проблеми з приміщенням призвели до того, що в той день в одній кімнаті зібралися три класи малюків. І волонтери опікувалися усіма тими дітьми з мікросекундним об’ємом уваги. Ми бавилися машинками, ляльками, розглядали малюнки в книжках, співали, читали Біблію, боролися, міняли підгузки і витирали сльози. Навіть досвідчені штатні працівники добряче виснажилися.
Єдиним, крім мене, чоловіком там був ще один батько, якого покликали на допомогу. Я запитав Браяна, що він тут робить. Він відповів: «Ця школа неабияк допомагає мені. Вона дає моїй дочці Британі духовні основи, а ми з дружиною тим часом можемо піти до церкви. Я знаю, що можу довіряти цим людям. Моя дочка знайшла тут друзів. Я намагаюся приходити сюди і допомагати всім, чим можу. Я вдячний цим людям за все, що вони роблять».
Браян «усе розуміє». Він знає, що одержав, і радо готовий віддавати. Саме про це йдеться в цій останній секції.
Поки що ми обговорили п’ять емоційних і духовних аспектів зростання, які закладають надійні стосунки. Це ті завдання, які призначено нам від віків, оскільки ми «створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10). Вони сповнюють нас наснаги, дають нам змогу дозрівати й оновлюватися і, що найважливіше, допомагають нам повернути собі Божий образ. Але отримувати допомогу – це не все, що є в житті.
Коли ми прийняли все це добро, настає черга вдячности. І подібно як нас прощають, так і ми відчуваємо відповідальність дати іншим те, що прийняли самі. Це також духовне завдання, до якого ви захочете долучити своїх надійних людей.
Однак стримайте своє нетерпеливе бажання зрозуміти, що ви можете дати іншим. Насправді все дуже просто. Віддаючи, ми обмежені лише тим, що одержали. Пригадайте вдовину лепту. Будуть потреби, які ви не зможете заспокоїти своїм надійним людям; і вони можуть вирушити на пошуки таких духовних місця, куди ще не ступала ваша нога. Отже, Бог приготував когось іншого їм на допомогу.
Чим саме я можу розплатитися? Ось кілька принципів, на які ви зможете орієнтуватися, обмірковуючи свою віддяку. І, до речі, якщо ви не почуваєтеся вдячними, то це вимагає окремого дослідження. Можливо, цей процес не тривав досить довго, і ви, як новонароджена дитина, ще перебуваєте на стадії «приймання» (1Пет. 2:2). Або ж ви ще не допустили до свого серця любови. Або якимось чином применшуєте значення своєї віддяки. Спробуйте дослідити це питання.
1) Зрозумійте, що ви здобули
Духовні й емоційні процеси можна висловити. Вони – це не просто містичний чи емоційний досвід без жодного смислу. Надійні люди навчили вас довіри. Показали, що з вашими потребами все гаразд. Навчили бути чесними, зауважити, коли ви замикаєтеся в собі. Опишіть усе це словами. І дещо вас здивує, ви виявитеся вповні готовими до того, щоб віддавати: «Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх» (Пс. 107:2).
2) Навчіться розпізнавати «сигнали потреби» своїх друзів
Коли ви нав’яжете тісніші стосунки з іншими, то зможете читати знаки, які свідчать про їхні потреби. Вони можуть бути тихими чи заклопотаними. Видаватися приголомшеними або згорьованими. Вчіться розгадувати їхній емоційний стан. Питайте себе: «Чи він тут, зі мною?» Або: «Чи її щось відволікає?»
3) Пропонуйте допомогу
Надійні люди хочуть, щоб ви стежили за їхнім духовним станом і потребами. Просто скажіть: «Ти багато значиш для мене. Допоможи мені дізнатися, чого ти потребуєш, як саме я міг би допомогти тобі, і яку роль ти відводиш для мене». Це запрошення надійній людині надати вам деяку інформацію.
4) Будьте поряд
Опирайтеся спокусі виключно «любити дією». Це може виглядати цілком природно – поняньчити дітей своїх друзів або допомогти їм з суботнім прибиранням (і за це вам справді будуть вдячні). На додаток, вчіться вислуховувати їхній біль і втрати. Зрозумійте, що саме глибоко ранить їх, і скажіть їм, що ви неабияк турбуєтеся про них. Нехай вони покладаються на вашу підтримку. Прийміть їхні слабкості й вади. Станьте для них «Ісусом у плоті», бо саме так ми маємо діяти як Його заступники, як Церква, що є «Його тіло, повня Того, що все всім наповняє» (Еф. 1:23).
5) Говоріть правду
У ваших надійних людей будуть свої «білі плями». Скажіть їм, коли вони ображають вас, себе або інших. Докоряйте смиренно, переходячи від однієї білої плями до іншої. Не виконуйте ролі батька, але скажіть їм, що допоможе їм уникнути шкоди.
6) Ідіть у світ
І врешті вийдіть за межі своєї «зони безпеки». Знайдіть нагоду допомогти самотнім, пригнобленим і не таким щасливим. Знайдіть тих, хто не має нічого, щоб віддячити вам навзаєм. І станьте надійною людиною для них. Я знову й знову чую про людей, які осягнули надійність, а тоді знаходять способи допомагати іншим людям, наприклад:
- нехристиянам,
- убогим,
- представникам меншин,
- самотнім матерям,
- людям, які одужують після наркотичної залежности,
- людям з емоційними труднощами,
- жертвам СНІДу,
- місіонерським організаціям,
- близьким сусідам.
Вам не потрібно бути служителем чи радником, щоб допомагати іншим. Ви можете допомогти іншій особі на її духовному шляху, хоча вона й гадки не має, що її проблеми вимагають надійної особи. Приймайте і віддавайте, знову й знову.
Висновок
Щоб стати надійною особою, ви повинні практикувати ці шість кроків знову й знову: учіться потребувати, учіться просити допомоги, долайте опір, вимагайте правди про себе, ідіть дорогою прощення і віддячуйте. Ці шість кроків потребують довгої і наполегливої праці.
Але саме ця праця має смисл і мету. Вона дозволить нам зібрати чудесні духовні й емоційні плоди для себе та інших.
В останньому розділі «Надійних людей» ми розглянемо непросте питання: як дізнатися, чи виправляти теперішні ненадійні стосунки, чи замінювати їх?