Другий розділ книжки наголошує на важливості зберігати ролі чоловічої та жіночої статі як окремих сутностей. Інакше кажучи, я хотів пояснити, чому чоловіки та жінки повинні поводитися по-різному. Повертаючись до основного питання, я хочу продемонструвати, чому чоловіки та жінки є біологічною єдністю. Жіночий рух із його зневагою до традиційних ролей статей постійно наголошує: чоловіків та жінок відрізняє хіба що можливість народжувати дітей. Це нісенітниця.
Поговоримо про людський розум, де зароджується чоловічість чи жіночість. Дослідження свідчать, що основна відмінність між статями є неврологічного походження, а не суто культурного, як вважалося раніше. Доктор Річард Рестак стверджує у своїй книзі «Розум: остання межа»:
«Безперечно, кожен, хто бавився з дітьми на майданчику чи був присутнім на різних шкільних зустрічах, знає: хлопчики та дівчатка по-різному поводяться за однакових обставин. Згадайте, коли ви востаннє влаштовували вечірку з нагоди дня народження п’ятирічної дитини. Для дівчаток не є типовим смикати за волосся, битися та кидатись їжею. Переважно така відмінність обґрунтовується культурою виховання. Хлопці є більш агресивними і бавляться в жорстокі ігри, у той час як дівчатка є більш ніжними, не надто настирливими та пасивними. Спостереження свідчать, що чоловіки та жінки відрізняються за своєю поведінкою та інтелектуальними задатками. Внаслідок цього значна кількість людей вважає, що у вихованні дітей можна зрівняти та зменшити вплив стереотипів ролей статей, і більшість відмінностей зникне. Однак дуже часто все не так просто.
Сучасні психологічні дослідження свідчать, що відмінність у функціонуванні розуму між статями є природною, закладеною біологічно, і допомагає чинити опір змінам, які з’являються під впливом культури».
Доктор Рестак доводить це твердження і завершує цитатою доктора Девіда Вечслера, автора найбільш популярного тесту на інтелект для дорослих:
«…Наші дослідження засвідчують те, про що стверджували поети та письменники та в що довго вірили люди: чоловіки не лише поводяться, але і думають по-іншому, ніж жінки».
Обоє, Рестак та Вечслер, мають рацію. Чоловіки та жінки відрізняються фізіологічно, статево, емоційно, психологічно та в них різний біохімічний склад. Кожна клітинка нашого тіла є іншою, кожна стать має унікальну структуру хромосоми. Сьогодні багато пишуть про так звані операції зі зміни статі, коли чоловіки перетворюються на жінок і навпаки. Так, за допомогою хірургічної операції можна змінити зовнішній вигляд геніталій, завдяки силікону збільшити груди та округлити тіло. Потім вводять гормони, щоб надати новому тілу більшої жіночости чи чоловічости. Але не можна змінити призначення Бога для чоловіка та жінки. Це закладено в клітині, і за народження чи в годину смерти там позначено: «чоловік» чи «жінка». Біблія наголошує: «Як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27, виділення додано). Не однією статтю, а двома!
Окрім того, я переконаний, що кожна стать має унікальні емоційні характеристики, які закладено генетично. Зміни в культурі не можуть на них вплинути. Дуже мало психологів наважуються про це говорити останнім часом, бо багатьох людей таке ображає. Але те, що жінка відрізняється від чоловіка, не принижує її. Бог сотворив чоловіків та жінок, і кожен має свої переваги та недоліки, які врівноважуються та взаємодіють. І цей задум не потрібно руйнувати.
Як само емоції жінок відрізняються від чоловічих? Поговоримо про важливість менструального циклу. Я пам’ятаю 1960-ті, коли важко було відрізнити волосатого чоловіка від волосатої жінки. Двоє таких хіпі, чоловік та жінка, потрапили в аварію, і їх забрали до лікарні. Медична сестра, яка заповнювала картки, не могла за одягом та зовнішністю визначити статі. Подумавши, вона запитала: «Добре, у кого з вас є менструація?».
Хіпі подивився на неї з-під лоба і грубим голосом відповів: «Не в мене. У мене є “Хонда”».
Це питання було набагато глибшим і передбачало щось більше, ніж просто визначення статі пацієнтів, а саме: те, що жінки протягом цих днів у місяці почуваються зовсім по-іншому. Кажуть, що чотири тижні менструального циклу відображають чотири пори року. Перший тиждень після менструації можна назвати весною психологічного календаря. Нові естрогени (жіночі гормони) утворюються кожного дня, і тіло починає відновлюватися після зими.
Другий тиждень є літом у циклі, коли легко жити. Тоді жінка почувається більш впевнено, ніж протягом інших фаз місяця. Вона виглядає енергійною, сповнена ентузіязму, дружелюбна та з почуттям власної гідности. Причиною такого оптимізму є рівень естрогенів, у середині циклу вони досягають піку, і настає овуляція. У ці дні літа стосунки між чоловіком та жінкою є найсприятливішими, тоді сексуальне бажання (і можливість завагітніти) є найвищим (найвищою).
Але, на жаль, після літа настає осінь. Рівень естрогенів вичерпується, і тіло жінки готується до менструації. Виробляється інший гормон – прогестерон, який зменшує дію естрогену і спричинює симптоми передменструальної напруги. Це безрадісна фаза в місяці. Почуття власної гідности притуплюється, охоплюють депресія та песимізм. Такі почуття часто пов’язані не лише з дискомфортом, а також із переконанням жінки в потворності. Дратівливість та агресія посилюються і прогресують протягом цього тижня, досягаючи піку саме перед менструацією.
Тоді настає зима, і починається менструація. У жінки спостерігаються постійні перепади настрою, але, окрім того, вона відчуває дискомфорт. Жінки з підвищеною чутливістю опиняються на день чи два в ліжку протягом зими, корчаться від спазмів і страждають. Поступово облога минає та повертається весна.
Як може людина, що розуміє зміни цього циклу, стверджувати про відсутність генетично-психологічної відмінности між чоловіками та жінками? У чоловіків немає описаних проблем. Вплив менструального циклу спостерігається не лише клінічно, але його також можна продемонструвати на основі статистики.
У передменструальний період жінки більш схильні до суїцидів, вбивств та дітовбивств, ніж у будь-якій іншій фазі місяця. Дослідження Алека Копена та Нейла Кесела, що спостерігали за 465 жінками, свідчать: вони більш роздратовані та пригнічені в передменструальній фазі, ніж протягом середини циклу. «Це відбувається незалежно від того, чи жінка схильна до нервозности, психічних розладів, чи є врівноваженою. Аналогічно Наталі Шарнес доводить, що передменструальну фазу можна прирівняти до безпорадности, неспокою, ворожости та прагнення любови. Під час менструації напруженість та роздратованість послаблюються, але часто супроводжуються депресією, аж поки не збільшиться рівень естрогенів».
Сумніваюся, що такі факти є великим відкриттям для чоловіків чи жінок. Вони обоє знають про залежність поведінки представниць слабкої статі від змін місячного циклу. Я одержую цікаві листи від чоловіків із запитанням: «Як мені справитися з роздратованістю жінки протягом цієї фази?». Це запитання нагадує про випадок, що стався зі мною та другом, якого вже немає в живих, доктором Давідом Гернандезом. Він працював акушером-гінекологом у приватній клініці. Це історія про латиноамериканців та їхніх жінок, які приймали протизаплідні таблетки однієї фармацевтичної компанії. Національний фармацевтичний комітет Америки забороняв здійснювати гормональні дослідження, тому компанія обрала маленьке рибальське село в Південній Америці, жителі якого погодилися на співпрацю. Всім жінкам там роздали таблетки в один день, вони їх приймали протягом трьох тижнів, аж до менструації. Безперечно, це означало, що кожна доросла жінка переживала передменструальний період в один і той же час. Чоловікам було непереливки. Вони кожного місяця сідали на човен і виходили в море, поки вдома спостерігалася криза. Вони знали, що жінки відрізняються від чоловіків… особливо кожних двадцять вісім днів.