Мартін Лютер: слова його дружини і слова Божі
Чимало людей підтверджують, що їхній “зв’язок з Богом” посилився завдяки читанню Святого Письма. Підтвердженням цьому є Мартін Лютер, молодий монах, який намагався віднайти примирення з Богом, дотримуючись суворого аскетизму. Наодинці у своїй келії розмірковуючи про стосунки з Богом, Лютер відкрив Святе Письмо і розпочав читати листи Павла до римлян. Дійшовши до розділу 1, віршу 17, він прочитав такі слова: “Праведний житиме вірою”. Він задумався. Тоді невимовна радість прилинула в його серце.
Напередодні він докладав зусиль, щоб догодити Богові дисциплінованим життям. Тепер йому відкрилися очі: спасіння приходить через віру, а не через дії. Це слово Боже стало для нього “ворітьми до Раю”. Відтоді життя Мартіна Лютера зосередилося на слуханні слів Божих. Святе Письмо було для нього Словом Божим. Це стало причиною виступу проти уставів тогочасної Церкви, яка наголошувала більше на традиції і релігійних зусиллях людини, ніж на Святому Письмі. Закликом Мартіна Лютера було прагнення повернути людину до Слова Божого.
Первинною мовою любови Мартіна Лютера, вірогідно, були слова утвердження. Читаючи розповіді з його життя, дізнаємося, що на рівні людському він утверджується через свою красиву дружину Катрін. Лист, написаний 27 лютого 1532 року, розпочинає словами: “Моїй ніжно коханій дружині Катріні Лютер, і лише для неї. Бог тричі вітає в Христі, моя люба Кеті! Надіюся… що зможу завтра приїхати [додому] або позавтра. Молися Богові, щоб я повернувся живим і здоровим”. Гансові, шестилітньому синові, він писав: “Благодать і мир у Христі, мій дорогий синочку. З великою радістю отримую звістку про твої старання в навчанні і ретельну молитву. Продовжуй чинити так само і не зупиняйся”[1].
На рівні духовному Мартін Лютер застосовував слова, які висловлювали його відданість Богові. Його Дев’яносто п’ять тез, ретельно обдумані, написані і прибиті на дверях замкової церкви у Віттенбергу, для Німеччини стали основою поглядів, які запалили вогні Реформації. Він використовував сильні слова – переконливі і стверджуючі, позаяк написав чимало гимнів і коментарів до Святого Письма, розробив катехизм, переклав Біблію з латини німецькою мовою, виголосив тисячі проповідей. Через слова він виявляв свою відданість Богові. У той час, як монахи розважали, Лютер говорив і писав.
Цар Давид: звеличення словами
Ймовірно, найкращим біблійним прикладом людини, мовою якої були слова утвердження, є Давид, другий цар Ізраїлю. При кожній можливості Давид висловлював своє зворушення словами Бога.
- “Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам! Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди! Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
- Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
- Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов. Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого! Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї. Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.” (Пс. 119:103-105; 111,114; 162-165).
Відповідаючи на Божу любов, Давид говорив словами утвердження, щоб висловити свою любов до Бога:
- “Бодай скам’яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!
- А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім, і я піснею буду хвалити ім’я Боже, співом вдячним Його величатиму!
- Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя! Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
- Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків!
- Алілуя! Хвали, душе моя, Господа, хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!” (Пс. 40:16: 69:30,31; 119:97,98; 145:21; 146:1,2)
Зрозуміло, що Давидовим первинним способом вираження любови до Бога були слова хвали, подяки і поклоніння. Якщо виникають які-небудь запитання про Давидову первинну мову любови, прочитайте псалом 18, в якому Давид дякує за Божий порятунок від ворогів. У п’ятдесяти строфах він виявляє свою любов до Бога найпрекраснішими словами, які коли-небудь були написані. Давид мав лише п’ять книг єврейської Біблії, символічно названої П’ятикнижжям, або Торою, однак зрозуміло, що він вважав їх словами Божими.
Давид сказав про Писання: “Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває. усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі. Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй! Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.” (Пс. 119:89,91-93).
Давид вважав усі слова Божі – закони, таїнства, заповіді, настанови, свідчення, статути та кару – виявами Божої суті. Він сприймав усе як безперечну правду, таку ж певну, як сам Бог. Своє життя він основував на словах Божих. Наскільки точно можна визначити, Давид написав сімдесят три псалми, що поміщені у Святому Письмі. У багатьох з них висловлено хвалу й подяку Богові. Його слова – одні з найемоційніших літературних творів у Біблії. Давид висловлював свою відданість Богові словами утвердження.
ВІДЧУВАТИ БОЖУ БЛИЗЬКІСТЬ
Моєму приятелеві пастору Ройбену, Мартіну Лютеру і царю Давиду Бог виявляв Свою любов словами, а їхня первинна відповідь любови Богові також виявлялася через слова. Це також було в Джейсона, якого я зустрів у Ріверсайді, Каліфорнії, який сказав мені: “Моя мова любови – це слова утвердження. Одного разу моя дружина почала говорити слова утвердження, відтоді моя любов до неї стала сильнішою”.
Значно пізніше в розмові я спитав свого молодого приятеля: “Коли ти найбільше відчуваєш Божу близькість?”
Джейсон відповів: “Я відчуваю себе найближче до Бога, коли співаю Йому хвалу і коли молюся. Мої молитви сповнені хвали і подяки Богові, я кажу Йому про свою сильну любов”.
Тисячі сучасних послідовників Ісуса можуть погодитися з Джейсоном. Слова Божі захопили їхні серця, і вони відповіли на Його любов, висловлюючись словами хвали.
Утім, слова утвердження – не єдина мова любови Бога, і багато сучасних християн дали б инші відповіді, ніж Джейсон, їхній спосіб поклоніння і висловлення любови до Бога не зосереджується на словах, але на винятковому часі, що підводить нас до другої мови любови Бога.
[1] Чарльз Дадлі Ворнер, ред., том 23, Бібліотека найкращої світової літератури (Нью Йорк: Дж. А. Гілл і ко., 1896)