Іноді в нас може складатися враження, що Бог вимагає від людини чогось неможливого, що суперечить логіці, здоровому глузду, і вже сам факт, що ми промовляємо це уголос, звучить для нас абсурдно. Ми не перші дивуємося Божому слову. У третій главі Євангелія від Івана описано певну таємничу зустріч, яка трапилася вночі. Таємно, ховаючись від натовпу, можливо, побоюючись доносу, до Ісуса приходить Никодим, фарисей, книжник. У нього високе суспільне становище, він навчає, є провідником для народу, поза сумнівом, він чудово знає Писання! Ісус ставить перед ним, а насправді перед усіма тими, які хочуть піти за Ним, великий виклик. Здавалося б, це неможливо виконати, адже воно суперечить логіці. «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Ів. 3:3). Ми знаємо реакцію Никодима на ці слова: він дивується тому, що почув, не розуміє, про що говорить йому Ісус. Він добре знає, що людина народжується тільки раз, і неможливо, щоб вона народилася повторно. Никодим висловлює свої сумніви, а Ісус не бариться з поясненнями: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:5). Вода і Дух є ключем до повторного народження. Традиція Церкви звикла вбачати в зіставленні цих двох елементів символ Таїнства хрещення і того, що вона зі собою несе. Чи відповідь Учителя з Назарету цілком нас задовольняє? Чи ми вже знаємо, як повторно народитися? Той, хто глибше замислиться над цим текстом, відкриє, що, відповідаючи на питання Никодима, Ісус говорить, однак, тільки про засіб для досягнення ефекту повторного народження. Він не говорить, як це виконуватиметься, а каже про те, що дає такий результат. Це нагадує нам записані євангелистом Лукою слова, які ми чуємо під час благовіщення: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе». Тут виразно вказано на всемогутність Бога, а не на деталі, наприклад біологічні, які обумовлюють зачаття. Так само є і з повторним народженням, яке необхідне для кожного, хто хоче мати частку в Божому Царстві. Євангелист Іван наголошує тут на діянні Духа, однак не зупиняється на деталях: яким чином наступить переміна розуму, душі людини, яким є її пізнання і відносини з Богом. Він залишає Богові прийняти властивий тільки для Нього шлях діяння, шлях, який є таємницею – хоч його результат вже був передречений.
Неодноразово в нашому житті ми опиняємося перед викликами, які, на наш погляд, перевищують наші сили, з якими, як нам здається, вже на самому початку неможливо впоратися. Ми навіть можемо ставити Богові запитання, чому Він дозволив нам стикнутися з чимось таким, з чим неможливо впоратися. Така вже людська природа, що ми дивимося на це «людським оком», забуваючи, що для особливих викликів маємо Приятеля, Який є з нами, Якого Бог дав нам під час Хрещення. Для Нього немає чогось надто складного, чого неможливо подолати. Він не мучиться, не знеохочується, не почувається вичерпаним тим, що постійно повинен бути поруч з нами. Він для цього і є, щоб бути біля нас тоді, коли реальність перевищує наші сили. Однак щоб використати Божу силу і споглядати її діяння в нашому житті, не достатньо звернутися до Святого Духа, треба ще дозволити Йому діяти так, як Він захоче, власним способом. Утім, це не означає, що Він не прийде нам на допомогу, коли ми вкажемо Йому, як докладно Він має подіяти. Дух прибуває завжди, коли ми Його просимо про це, однак іноді ми занадто зосереджуємося на тому, чи Його сила об’являється так, як, на нашу думку, найкраще. Тоді може видатися, що ми не побачимо ефекту Його діяння, бо Він зробив це інакше, ніж ми сподівалися.
Саме таким є Святий Дух – Він створює, дарує життя, народжує до життя. Для Нього немає нічого неможливого, Йому підкоряються усі закони природи. Він не перестав діяти, не зупинив Своєї сили після створення світу, після благовіщення, після зустрічі Міріям з Єлисаветою; Він надалі діє, надалі створює, надалі перебуває в русі, надалі повинен виконувати Свою місію.