ПІСНЯ ПІСЕНЬ: ПРО БЕЗТЯМНО ЗАКОХАНОГО БОГА, ЯКИЙ ВМІЄ ЧЕКАТИ

Чи траплялося вам коли-небудь замислюватися над тим, яка з книг Старого Заповіту найсвятіша, яка найглибше торкається істоти самого Бога? Ми знаємо, як сильно євреї шанують Тору, тобто перші п’ять книг Біблії, мабуть, знаємо також, наскільки важливі пророки, які проповідують Боже слово вибраному народові, можливо, не уявляємо собі молитву без псалмів… Але чи задумуємося над тим, яка з біблійних книг найкраще виражає Бога? Пригадаймо, що Святе Письмо для християн становить цілісність, що ми не можемо оцінювати його частини, навіть не можемо говорити, що Новий Заповіт важливіший за Старий, адже ціла Біблія становить Боже Слово. Але, без сумніву, є книги, які краще до нас промовляють, які більше відслонюють нам Боже обличчя, ніж інші. Звичайно, це не означає, що решта не є важливими; вони можуть бути для нас вступом, доповнювати Боже послання, яке ми прочитаємо для себе в тих книгах, які, на наш погляд, найгарніші.

Саме в цьому ключі треба розуміти фразу равві Аківи, яка міститься в одному з трактатів Мішни: «Увесь світ не вартує того, що отримав Ізраїль у день надання йому Пісні Пісень, адже усі писання святі, але Пісня Пісень найсвятіша зі всіх святих» (Ядаім, 3,5). Ці слова наближають нас до таємниці, яку ховає в собі ця невелика за об’ємом книга Святого Письма. Перегортаючи Біблію, її можна легко пропустити, адже це лише декілька сторінок. Неважко також злегковажити тим коротким поетичним твором, належно не оцінити його цінність. Черговий раз Бог об’являє нам Свою логіку: не у величині сила, не в першому враженні знаходимо глибину. Існує щось більше, але щоб це відкрити, треба зупинитися, треба мати час, щоб почути, що Він сам говорить.

Велика похвала любові

Сама назва книги може змусити нас задуматися і викликати зацікавлення. Її названо Шір Гашірім, що буквально можна перекласти як «пісня пісень», і що єврейською мовою означає «найдосконаліша з усіх пісень». Це щось схоже на найвищий ступінь порівняння, але він стосується не прикметника, а іменника; він вказує на щось досконаліше, краще, те, яке стоїть вище в єрархії. У тексті Старого Заповіту зустрічаємо чимало пісень, але тільки ця одна називається Шір Гашірім. Замислитися змушує те, чому серед святих біблійних текстів з’явився цей поетичний твір, в якому жодного разу не згадано про Бога, про завіт, про вибраний народ. На перший погляд, його текст такий світський, такий буденний, як буденна є любов чоловіка і жінки. Однак ця книга опинилася в біблійному каноні, а юдейська традиція не без причини поставила її так високо.

Пісня Пісень внесена до Хамеш Мегілот, тобто книг, які читають під час найбільших юдейських свят. Шір Гашірім читають на свято Пасхи, а деякі юдеї чинять це перед кожною суботою, а також тоді, коли їх огортає велика туга за Месією.

Одного дня, рано-вранці, щоб випередити натовп туристів, я вийшла на Оливну гору. О тій порі там було небагато людей, вони зосередилися радше в одному місці біля гіда, милуючись панорамою Святого міста. Та моєю метою було не це, тому я відійшла вбік. На оглядовому майданчику поруч зі мною стояв єврей. Підійшовши ближче, я почула, що він співає – не голосно, але й не пошепки. Я стояла за ним трохи далі і намагалася вловити окремі слова, що навели б мене на слід молитви, яку він наспівував. Нарешті! Я упізнала в ній саме Шір Гашірім! Закінчивши, він простягнув перед собою руки, буцімто хотів обійняти увесь Єрусалим, і повернувся. Тоді він побачив мене. Його вигляд був трохи збентежений, і, ніби бажаючи виправдатися, він промовив: «Я співаю Богові про Його місто». Він несміливо посміхнувся і поквапно відійшов.

Звичайно, цей єврей з Оливної гори чудово знав, що Пісня Пісень – це щось більше, ніж просто любовна поезія, яка оспівує гарячі почуття чоловіка і жінки. Він знав, що Бог говорить у ній про щось більше і глибше. Але з Шір Гашірім є так само, як з іншими єврейськими словами, які мають по декілька значень. Один рівень розуміння цієї книги не виключає іншого, а доповнює його, збагачує. Одного недостатньо, адже він віднімає щось від того, що хотів висловити Всевишній за допомогою людської мови.

З давніх-давен юдейська традиція бачила в цьому тексті опис взаємин, які єднають вибраний народ з Творцем, а християнська традиція бачила в ньому опис зв’язку між Христом і Церквою. Та помилково було б обрати одну з цих інтерпретацій і відмовитися від літературного змісту, яким є оспівування людської любови. Бог може промовляти в кожній з цих площин та доповнювати кожну з них іншими. Таке взаємопроникнення, яке ми відкриваємо в цьому прекрасному біблійному тексті, може нам також вказати, що як Бог не ділить світ на сферу sacrum і profanum, так само для Нього не існує чогось такого, що є суто людською любов’ю. Кожна правдива любов має в собі щось від Бога. Не існує такої любови, яка походила б від людини і не брала свого початку від Всевишнього.

Гаразд, тепер ми знаємо, що Пісня Пісень – це свята книга, яку шанують і високо цінують не лише юдеї, але й християни.

Позаяк у ній не йдеться про Бога, не появляється ані ім’я Ягве, ані навіть назва Елохім чи Адонай, то де тут шукати Святого Духа? Чи міг Він сховатися на сторінках цієї книги? Погляньмо на сам текст і пошукаймо Його там. Можливо, ми будемо здивовані Його мовчазною і ледь помітною присутністю.

Попередній запис

Від особливих завдань

Наступний запис

Дух, схований у весняному саду