Мрія змусила Павла напружитися. Мрія зробила його більшим. Візія допомогла йому стати тим, ким він ніколи би не став без неї. Вона показала йому, що дорога важливіша від місця призначення.
Це наче олімпіяда. Коли оті атлети здобувають золоті медалі, вони часто мимоволі плачуть. Вони плачуть не тому, що їм на шию одягають медалі; вони думають про те, що їм довелося пережити на цьому шляху: мозолі на руках, розірвані зв’язки, важкі тренування та брак дитячих розваг. Вони не думають про свій приз; вони думають про дорогу до нього.
Саме в цьому суть хвали. Ви не хвалите Його, тому що почуваєтеся добре зараз. (Можливо, що зараз це не так.) Але справжня, свята прослава – коли ви пам’ятаєте, через що перейшли. Ви це зробили! «Так, я трішки схвильований, тому що не знав, чи зможу це зробити, але я це зробив. Хвала Богові!»
Чи ви колись хвалили Бога за перший приз? Можливо, інші люди не розуміють. «Чому? – дивуються вони. – Невже музика може аж так схвилювати?» Вони не розуміють, що йдеться не лише про цю мить; ви думаєте про те, що пережили. Колись вам стало гірко, і ви подумали, що не зможете впоратися, але Бог був вірний, і тепер ця золота медаль роз’ятрила вам душу. Ви багато пережили.
Візія, яку дає вам Бог, напружить вас. Дослідження свідчать, що пересічна особа використовує лише 5 відсотків своїх розумових здібностей. Чимало людей ніколи не опиняються в становищі, яке напружує віру, талант чи здібності. З гумової стрічки немає користи, якщо її не розтягти. Фактично, можна було б сказати, що гумова стрічка не виконує свого призначення, поки її не розтягти.
Те саме стосується і до нас. Що саме напружує вас тепер? Чи ви просто тішитеся миром та спокоєм? «Горе безпечним на Сіоні» (Ам. 6:1).
Мрія змусила Павла напружитися; мрія зробила його більшим. Візія, яку дав Бог, допомогла йому досягти того, чого він ніколи б не досяг без неї. Люди здебільшого уникають перенапруження. Саме тому Бог часто мусить дати вам певну мотивацію, перш ніж ми почнемо напружуватися. Ми не схильні до цього з природи.
Одного разу я почув історію про мультимільйонера в Техасі, який влаштував барбекю на свіжому повітрі у дворі свого величезного ранчо. Сотні гостей поприходили на цю престижну подію. Він попросив кількох чоловіків піти з ним до басейну. Коли вони прийшли, їх приголомшило побачене: басейн кишів алігаторами. Хтось запитав, навіщо. Він пояснив, що відвага – це та людська якість, яка викликає в нього найбільший захват. А тому він заприсягнувся віддати половину свого велетенського багатства всякому, хто перепливе водойму, що кишіла алігаторами. Коли вони обернулися і вирушили назад до ранчо, зненацька почувся плюск. Повернувшись, вони здивовано побачили, що хтось із їхньої групи пливе чимдуж на протилежний бік, тимчасом як алігатори переслідують його, намагаючись схопити. Якимось дивом плавець зумів доплисти до другого кінця басейну живий і здоровий. Мільйонер був настільки вражений, що поплескав чоловіка по спині і сказав: «Я ще ніколи не бачив такої сміливости й відваги. Я віддам тобі половину всього, що маю. Просто скажи мені, чого ти хочеш». Чоловік відповів: «Я хочу знайти того, хто штовхнув мене у воду!»
Чи Бог коли-небудь пхав вас туди, куди би ви ніколи не поткнулися з власної волі? Успіх – це вміння дивитися у вічі викликам життя, а не ухилятися від них. Усяка особа, яку будь-коли використовував Бог, мусила напружитися. Коли Єлисей молився за мертвого хлопчика, він «ліг на того хлопця» (2 Цар. 4:34). І після того напруження сталося чудо! Для того щоб воно сталося, вам доведеться напружити свою віру й зусилля як ніколи.
Джон Ф. Кеннеді розповів цю історію про свого прадіда Томаса Фітцджеральда, який виростав в Ірландії. У селах там зводили грубі, зубчасті кам’яні стіни, щоб відокремлювати людські поля. Бувши малим хлопцем, він полюбляв разом з приятелями видиратися на ті стіни. Подеколи це було аж надто важко. Тому, щоб примусити себе, Фітцджеральд перекидав через стіну шапку, аби не залишати собі вибору. Це мотивувало його. «Тепер я мусив це зробити. Не можу ж повернутися додому без шапки». Гадаю, багатьом з нас належить робити те саме. Якщо ми перекинемо свою «шапку» через стіну, гору або перешкоду, що постала перед нами, то будемо мотивувати себе старатися і напружуватися якнайбільше. Також наші вчинки кажуть ворогові, що ми не маємо наміру відступати. Ми прагнемо досягти успіху попри все, тому що там далі є щось вельми важливе для нас.
Люди, коли напружуються, здебільшого вразливі. І подібно, як гумова стрічка найчастіше рветься, коли її натягати, те саме відбувається, коли ви напружуєтеся, досягаючи своєї візії, даної Богом. Ви вразливі тоді, коли візія змушує вас напружитися.
Пам’ятайте, що кожна особа, яка вже напружувалася, відчувала спокусу відректися від своєї мрії через зневіру. Таким людям потрібні поряд інші люди, які підбадьорять їх. І найлегший спосіб дістати підбадьорення – підбадьорювати самому. Давид мав Йонатана. Йонатан підбадьорював Давида (див. 1 Сам. 23:16). Але навіть тоді, коли Йонатана вже не було, Біблія говорить, що Давид «зміцнився Господом, Богом, своїм» (1Сам. 30:6). Він не опускав рук, навіть відчуваючи зневіру. Він знав оцю правду: коли ми перестанемо напружуватися, те саме зроблять і люди навколо нас.
Люди здебільшого потребують заохочення, коли напружуються. І важливо підбадьорювати людей тоді, коли вони ризикують. Якщо ви не знаєте напевно, коли підбадьорювати і плескати по спині, то саме це найкращий час. Зазвичай люди підбадьорюють занадто пізно.
І ще одна річ, якої ніяк не навчаться люди, полягає в тому, що напруження не повинне припинятися. У Біблії годі знайти цей вислів: «пішов на спочинок». Ви повинні напружуватися, напружуватися і напружуватися до кінця життя.