Ви повинні заявити про те, що хочете знати свою візію, – так само, як подаєте заяву про прийняття на роботу. Не можна просто жити абияк та сподіватися, що візія сама прийде до вас.
Ви мусите повірити, що можливо все – навіть у вашому житті. Ви мусите відірвати погляд від землі і припасти очима до Нього. Просіть Його дати вам свою візію. Просіть про неї. Скажіть Йому: «Боже, я хочу Твою мрію». Прагніть Його волі нині і щодня. І коли видається, що у вас її забирають, знову наповніть життям свою мрію. Кажіть їй: «Живи, мріє, живи. Живи, живи, живи!»
Не будьте пасивні. Не пливіть за течією. Якщо ви будете пливти будь-куди, життя проковтне вас і виплюне.
Натомість будьте активні. Міцно тримайте свою мрію, тому що мрія дисциплінує вас. Вона дасть вам силу подивитися на свою спокусу і сказати: «Ні, це зіпсує мою мрію. Ні, я знаю, куди йду, і то зовсім інший напрям. Ця дорога зведе мене на манівці».
Поки Самсон мав мрію, він був нездоланний. Коли він утратив її, його здолала тендітна Даліла. Поки Давид мав мрію, він був непереможний, але коли втратив її, то впав у спокусу чужолозтва. Вам потрібна мрія, щоб залишатися зосередженими й дисциплінованими.
ЧОТИРИ НАСЛІДКИ МРІЇ
Стоячи перед царем Агріппою, апостол Павло сказав: «Не був супротивний видінню небесному» (Дії 26:19). Іншими словами: «Бог дав мені видіння, і я не був Йому неслухняний». Павло говорив: «Попри перепони [тому що вони виникатимуть перед усякою мрією], попри труднощі, попри всі турботи й ворожість, я не був неслухняний небесному видінню».
Павло не був неслухняний своєму видінню від Бога, тому що разом з видінням Бог зробив для Павла чотири речі. Коли ви дістанете від Бога свою візію, Він неминуче зробить ті самі чотири речі для вас!
Візія зупиняє вас
Дорогою до Дамаску видіння зупинило Павла. Ви знаєте цю історію. Він ополудні їхав верхи на коні, і його вразив Синовий удар. Не сонячний удар, а Синовий удар. Син Божий з’явився перед ним ясний, як полудневе сонце, і збив Павла з коня. Раптом він зупинився.
Щось трапиться з вами, коли ви дізнаєтеся Божу досконалу волю, мету і замисел для вашого життя. Вони не дадуть вам зрушити з місця. Ви цілком задоволені тим, що робите, коли зненацька вас вражає удар, і за одну мить змінюється все. Візія зупиняє вас.
Візія направляє вас
«Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім’я Моє» (Дії 9:15-16, виділення моє). Це Боже пророче слово Павлові в Дамаску.
Павлова візія не лише зупинила його в тій справі, яку він робив, але й також направила його до Риму та до інших народів – стати перед великими царями та свідчити про Христа. Коли ви дістанете справжню візію від Бога для свого життя, вона направить вас кудись. Вона направить вас до інших людей. Це один зі способів відрізнити візію від амбіції. Візія походить від Бога і обертається на користь людям; амбіція походить від тіла і допоможе вам мати користь з людей. Годі сплутати візію та амбіцію, тому що різниця аж надто велика.
Я не кажу, що зле мати досить амбіцій, аби досягати успіху. Немає нічого поганого в тому, щоб, приміром, стати успішним бізнесменом, якщо ви пов’язуєте свій успіх з допомогою іншим і розбудовою царства Божого. Немає нічого лихого в бажанні стати особою з великим впливом або мрії стати відомим атлетом, чудовим губернатором, гарним адвокатом чи президентом, якщо це пов’язано з допомогою іншим людям, прославлянням Бога і розбудовою царства.
Коли Бог вивищує вас, Його візія не в тому, щоб ви говорили: «Дивіться на мене», – а щоб ви могли використати свій вплив для впливу на інших. Богом дана візія приведе вас до нових місць та до нових облич.
Візія зміцнює вас
Спочатку Бог послав візію, що зупинила Павла, а тоді Він послав і самого Павла. Опісля, що не менш важливо, Бог дав йому силу, потрібну для здійснення візії – роками й роками, попри всілякі перепони. Він зробить те саме і для вас, щоб тоді, коли настане скрута, коли вас обступлять сили пекла, ви дістанете силу підвестися та йти далі. Тільки справжня візія і справжня мрія спроможні на це!
Мені ще не доводилося зустрічати людину, яка досягла чогось вагомого, не долаючи днями, тижнями й місяцями всілякого роду опір. Це природна річ.
Натхненна Богом візія просто наповнює вас силою. Тоді ви можете рушати далі і не зважати ні на що! Біблія каже, що Ісус «замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором» (Євр. 12:2). Він мав надприродну рішучість. І хоча вояки прибивали Його цвяхами до хреста, Він стерпів це. Він не допустив, щоб дочасні муки від цвяхів та бичування перешкодили Йому сповнити найбільшу візію, яку Отець давав комусь будь-коли.
Він чекав радости, тимчасом як вони убивали Його. Він чекав радости, тимчасом як вони прибивали Його руки і ноги до хреста. Заради радости, що була перед Ним, Він витерпів пекучий біль, зневагу, певність смерти! Він міг бачити візію. «Я можу витерпіти хрест нині, тому що знаю, де опинюся завтра!» Це укріплювало Його, щоб Він міг дістатися до свого завтра. Чи ви колись замислювалися над цим раніше? Те саме стосується і до наших буденних обставин. «Зараз я не там, куди прагну».
Коли Павло сказав, що він не був неслухняний небесному видінню, то з якими перепонами стикнувся він у своєму послуху? Перегляньте цей список потенційних перепон і важких обставин. Бог мусив зіслати йому аж ніяк не пересічну силу, щоб витримати аж ніяк не пересічні випробовування: безкінечні піші мандри різними дорогами, сповнені труднощів і небезпек, виснажливу працю, ув’язнення, побої, бичування і каменування, погрози смерти, три кораблетрощі, безсоння й холод, голод і спрагу, а також бідність (дивіться увесь довгий перелік у Другому посланні до коринтян 11:23-28).
Так, він пережив усе це й набагато більше, але Павло, великий апостол, вважає це лише «невеликим карбом» у своєму житті. Він зве це «легким горем»: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги» (2Кор. 4:16-17).
У тому самому розділі, перш ніж Павло сказав до Агріппи: «Не був супротивний видінню небесному» (Дії 26:19), – він поглянув на злого царя та сказав: «Уважаю себе за щасливого» (в. 2). Мені до вподоби цей вірш! Я хочу написати книжку з такою назвою: «Уважаю себе за щасливого». Хіба це не гарна назва? Ви добре знаєте цей психологічний механізм: пригнічені думки викликають пригнічення. «Я пригнічений». Чому? Тому що ви думаєте про це. Ну то значить саме час вважати себе щасливим! І хіба ж ви не відчуєте щастя, тільки подумавши про те, що щасливі вже тепер?
Тож Павлу довелося все це пережити, і що допомогло йому? Велика візія. Його мрія була набагато більша, ніж дрібний карб життя. Він міг вважати себе щасливим через Боже покликання в житті.