Як ви оцінюєте час?
Ми часто є залежними від часу: «Що я встигну зробити за 10 годин робочого дня? Що показує годинник: був я продуктивним чи ледарював?» Ми робимо з годинника свого суддю і присяжного, що змушує нас радіти чи непокоїтися за використаний нами час. Для нас час – це черговий ресурс: щось, що необхідно правильно зорганізувати, розподілити і використати за призначенням. Ми читаємо книжки про «тайм-менеджмент», щоб навчитися вибудовувати свій день за пріоритетами. Одначе ми можемо дивитися на час по-різному.
Час – справді дар від Бога, дар самого життя! Його потрібно освячувати в Христі. За допомогою Божої благодаті ми можемо використовувати час так, щоб моменти нашого життя були для нас нагодою для зростання у святості.
Коли ви, наприклад, переживаєте періоди духовної боротьби або смутку, зверніться до Бога, склавши перед Ним свої тягарі. Попросіть у Нього допомоги – як-не-як, Він наш Отець. Такі стосунки батька й дитини, мабуть, найкраще сповняються в тому, як Його власний Син, Ісус, звертається до Бога словом «Авва», що перекладається як «Отче» (див. Мр. 14:36). Взаємини Христа з Отцем були дуже близькими. А які ваші?
Переосмислюючи важливість часу, задумайтесь над таким:
- знати ЧАС означає знати ГАРМОНІЮ;
- знати ГАРМОНІЮ означає знати МИР;
- знати МИР означає знати БОГА;
- знати БОГА означає знати РАДІСТЬ.
Щоразу, коли ми намагаємося взяти владу над часом або нехтуємо ним, ми розглядаємо час із земної точки зору. Натомість роздумаймо про час як про дивовижний дар Божий – довірений нам скарб. Який же це привілей! І водночас яка відповідальність!
Незважаючи на те, що нам ніколи не вдасться віддячити Богові за те, що Він дав нам у розпорядження Свій дар часу, ми маємо можливість «віддати наш час Богові», коли в момент смерті принесемо Йому своє життя. Усе, що ми вчинили протягом свого земного життя, наше покликання, яке ми сповнили, відкриється перед нашим Небесним Отцем, коли наш час у цьому світі добіжить кінця і ми перейдемо до вічності. Чи готуємось ми до того, щоб Він побачив, наскільки ми дозволяємо Духові Святому настановляти нас у здійсненні Божої волі.., у наслідуванні Христа… впродовж визначеного нам часу?
Що таке дивовижне криється в благодаті?
Відчувати на собі Божественну благодать – це пізнати мир і радість, що походять лише від Бога. Що таке благодать? Це милість, добровільна і незаслужена допомога, яку Бог дає нам у Христі, щоб ми могли відповісти на Його особистий поклик бути Його дітьми. Благодать – це наша участь у житті самого Бога. Благодать – це духовна пожива, що насичує упродовж нашої подорожі життям, яку можемо здобути чи втратити залежно від того, як ми вирішуємо жити. Від вас залежить прийняти чи відкинути її. Бог нам завжди її пропонує.
Що більше ми пізнаємо Бога і віддаємо Йому наше життя, то більше ми здатні отримати різні Божі ласки. Ми стаємо подібними до постійно наповнюваної посудини, коли зростає наша здатність пізнавати, любити Його і служити Йому. Коли в нашому житті виявляється Божа благодать, ми переживаємо справжню радість, що набагато краща, триваліша й відмінна від скороминучого відчуття щастя, яке триває, допоки щось відбувається так, як ми цього бажаємо, інакше ми будемо нещасливими. (Зауважте, що не існує слова «нерадість»).
Як я вже згадував, гріх віддаляє від Бога і позбавляє нас Його благодаті. Настільки точно, наскільки існує Бог, настільки достоту існує і Його ворог, сатана. Цей пропащий ангел, якого Біблія називає «батьком неправди» (див. Ів. 8:44), має величезну силу і вплив над світом, в якому ми живемо – і він доводить це тим, що постійно підкидає сумніви й спокуси на нашому шляху. Якщо ми спотикаємося і падаємо через власний вибір, ми втрачаємо Божу благодать, а сатана здобуває перемогу. Сатана хоче, щоб нам було соромно, щоб нас мучило почуття провини, щоб ми мали злість й образу на інших постійно. Він не хоче, щоб ми каялися, просили прощення або починали життя заново. Натомість Бог же хоче повернути нас до Себе і Своєї благодаті.
Як можемо відновити стосунки з Богом після того, як, спіткнувшись, ми потрапили в одну з пасток сатани? Ми не можемо. Але може Бог – через прощення, дарування нам Свого помилування і миру через Свого Сина, Ісуса Христа. Визнаючи свої помилки перед Богом, попросімо в Нього прощення і допомоги навернутися від наших гріхів, і Він забуде та зітре наші колишні провини. Ми не заслуговуємо на прощення і аж ніяк не можемо здобути його власними заслугами (ставши «хорошими») – воно дарується нам благодаттю Христа, його Він здобув для нас Своєю жертвою на хресті. Звісно, ми можемо почати жити по-новому, з твердими постановами уникати гріха й наслідувати Христа в нашому житті.
Чи можемо ми освячуватися повсякденними справами?
Ми можемо бути незвичайними у звичайних справах – у щоденних подіях, завданнях і обставинах, що складаються довкола нас, – зокрема, коли ми виконуємо роботу вдома, йдемо в магазин за продуктами, косимо газон, миємо машину, складаємо одяг, готуємо вечерю, працюємо і навчаємося. Це все для нас – нагода до святості, це повні благодаті миті, коли ми можемо почути тихий голос Святого Духа в наших серцях. Однак від нас залежить, чи розпізнаємо ми ці можливості і чи скористаємося ними.
Нині, у період активізації й акумуляції, в усіх нас нагромадилося так багато непотрібних речей, так багато всього розпорошує нашу увагу Ми перевантажені різними справами, зайняті матеріальними речами. Проте часто саме в простоті та звичайних подіях ми знаходимо велич і тайну Бога, що діє в нашому житті. Чи ви колись відчували Божу присутність, перебуваючи в горах, на морі, подалі від звичного для нас середовища?
Ми можемо поділитися з людьми довкола нас тим, що нам дав Бог: нашим часом, нашими талантами й уміннями, нашими грошима і майном. Віддавайте, причому віддавайте добровільно. Віддавайте щедро.
Кожної миті і за будь-яких обставин шукайте Божої волі, того, до чого Він вас кличе, – у думках, словах або вчинках – як вияв вашої любові до Нього. Нехай Дух Святий скеровує вас на прийняття мудрих рішень. Живіть згідно зі своїми рішеннями, черпайте натхнення і силу зі щоденної молитви та читання Святого Письма.
Чи ваша віра повна?
Віра є найважливішою сферою нашого життя, позаяк охоплює наші стосунки з Богом і ближніми. Вона є пріоритетом. Через це вона має подвійну роль з-поміж семи сфер життя за покликанням. Віра є незалежною сферою життя за покликанням і водночас невід’ємним аспектом усіх інших сфер. Віра здатна подолати все, через що нам доводиться проходити в житті. Така віра просвітлює нас щодо істинного значення і мети нашого життя.
Віра є даром, а дар стає нашим завданням. Якщо віра – це дар, добровільно дарований нам Богом, то для неї можна створювати необхідні умови, її можна перейняти й зміцнити через читання Святого Письма і добрих духовних книг, розважанням над власним життям і пошуком його сенсу.
Бог бажає від нас тільки одного – всього. Він бажає, щоб ми цілковито належали Христові, – щоб ми віддали своє життя Йому і, таким чином, змогли відчути мир, радість і свободу, що є результатом духовного життя під проводом Святого Духа, це співпраця, в якій, ми, перебуваючи в повній згоді з Ним, щодня йдемо за Христом у нашій мандрівці до Небесного Отця.