Пристрасть до старих «Фордів» не раз приводила мене на базари, де продавали деталі до старих автомобілів, справжнісіньке свято для тих, хто шукає запчастини для реставрації свого авто. Зазвичай вони відбувалися на великих відкритих площах, наприклад, на ярмаркових площах. На цих так званих «блошиних» ринках можна було знайти масу іржавих крил, махових коліс та інших частин кузова автомобіля, завжди там було більше мотлоху, ніж по-справжньому цінних речей. У тих речах порпалися чоловіки зі скляними очима. Як у тумані, вони снували цим морем зайвих запчастин, зачаровані безкінечною панорамою всякого «барахла».
Ці автомобільні запчастини – це відходи матеріального світу. Колесо від старого «Паккарда». Карбюратор до «Студебеккер Сикс». Дверні ручки для «Шевроле» 1941 року. Іржаві, загнилі, перероблені і підроблені. Усе можна було знайти там.
Яке суворе нагадування про те, як речі цього світу проминають, водночас скарби Божі – любов, радість, мир і правда – ніколи не минають. Це робить наш вибір очевидним: ми можемо покласти нашу надію на земне звалище матеріальних речей, владу і становище в суспільстві або можемо довіритися Богові й шукати тих подій, переживань і зустрічей, що мають наслідком вічність. Усе залежить від вас – вирішувати вам.
Але як нам знати, що Бог насправді існує?
Інколи навіть довго практикуючі християни не мають певної відповіді на це запитання. Єдиний спосіб – бути уважним до знаків і підказок, які Він дає нам. Бог живий, діяльний, Він бере участь у нашому повсякденному житті. Ми маємо погодитися з цим без жодних сумнівів так само, як приймаємо на віру те, що читаємо на етикетці бляшанки з супом про її вміст. Немає потреби відкривати її, щоб упевнитися, що всередині курячий бульйон. На етикетці все написано. Схожим робом, Бог залишив нам велику кількість «етикеток» – особливо на сторінках Біблії! – а також у контексті історичних подій, на прикладі чоловіків і жінок, що жили й померли за свою віру – все це та навіть більше, щоб ми з упевненістю повірили в Того, Хто створив нас.
Наша віра є даром від Бога. Водночас віра – як зерно. Під дбайливим доглядом воно проросте в щось велике і прекрасне й принесе плід. З іншого боку, якщо зерном знехтувати або недбайливо доглядати за ним, воно ніколи не пустить паростка і не дозріє. Найкращим способом, щоб проросло зерно віри, є читання Святого Письма і молитва – чи то приватна, чи в спільноті.
Молитва є особливо потужним інструментом: у нашій щоденній подорожі ми маємо можливість постійно молитися – молитися не лише раз на день або коли в нас є до цього бажання. Ми можемо молитися під час пішої прогулянки, за кермом або в літаку, в автобусі чи ліфті. Для цього не обов’язково лише читати установлені молитви – досить просто усвідомити Божу присутність і запросити Його в наше життя.
Це вибір активно шукати Бога кожного дня або бути пасивним, залишаючи Бога в тіні свого життя. Рішення активно шукати Бога у своєму житті зобов’язує нас пізнавати, любити та служити Йому, де б ви не були, чи то вдома, чи на роботі – будь-де.
Це питання вибору – дозволити Христові мати цілковиту владу над усім вашим життям чи всього-на-всього тримати Його на задньому плані як «загальне поняття». Це вибір між тим, щоб перебувати з Ним у постійному зв’язку в щоденній молитві (спілкування з Богом), і тим, щоб віддавати Йому тільки залишки свого часу (коротке висловлення подяки) наприкінці дня.
Навіщо перебувати в тиші?
Тиша – необхідна умова для молитви. Це умова, за якої Бог часто промовляє до наших сердець – можливо, тому, що тоді ми не балакаємо надто багато. Він каже нам у Біблії: «Вгамуйтесь та знайте, що Бог – Я» (Пс. 46:11). Цілком можливо, що Він дав нам два вуха й один рот пропорційно до того, як Він хоче, щоб ми їх використовували!
Коли ми слухаємо Бога, то стаємо здатними прийняти натхнення Святого Духа, почути той «внутрішній голос» у нашому серці, який чує кожен, хто запрошує Ісуса бути Господом свого життя. Святий Дух промовляє до нас – інколи прямо, інколи приховано, – чи ми правильно чинимо чи неправильно. Якщо ми належимо Христові і Його сім’ї, то Святий Дух перебуває в нашій свідомості та провадить нас у щоденному житті. Коли ми на правильному шляху, то відчуваємо мир, спокій і те, що ми «на своєму місці» (це наче б ми, наприклад, взули улюблені зручні черевики). Маючи здорову свідомість, ми легко розпізнаємо, що насправді добре, а що зле. Люди ж зі слабкою свідомістю мають із цим труднощі.
Коли ж ми збиваємося зі шляху, Дух Святий допускає, щоб ми відчули певне збентеження, навіть почуття провини, – дає нам усвідомити, що ми приймаємо хибні рішення. Якщо ми живемо не на правдивій дорозі, тоді, по суті, дозволяємо егоїстичним бажанням, які відділяють від Бога, вести нас. Побічними наслідками цього є відчуття смутку і тривоги. Ці відчуття можуть спонукати нас навернутися до Бога і знову стати на правильну дорогу.
Як же стається так, що ми збиваємося з правильного шляху? Часто це відбувається тоді, коли піддаємося спокусі, яка, здається, переслідує нас повсюди, походить від світу, плоті, диявола – головних підозрюваних. Спокуса (темрява, що вводить нас у гріх) протиставляється Божому натхненню (світлу, що веде до святості). Ми обманюємо себе, що можемо погратися зі спокусою або лише «перевірити її», не переступаючи порогу гріха. Проблема тільки в тому, що на цьому все не закінчується. Хіба ж не так? Христос знає про наші слабкості і тому на сторінках Біблії закликає нас: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти» (Мт. 26:41).
Тож нехай тиша й усамітнення будуть головними умовами вашого молитовного життя. Нехай такі миті тиші ще більше прив’яжуть вас до Божого слова і проводу Святого Духа. У часи сумнівів, у переломні моменти прислухайтесь до того «тихого голосу» Святого Духа, і ви зрозумієте, як вам бути. А потім, як то кажуть, «просто дійте!».
Чи вписується Бог у ваші плани?
Окрім щоденних зустрічей з Богом упродовж різних подій вашого дня, оберіть певний час і місце для молитви. Якщо можливо, нехай це буде той самий час і місце кожного дня. Старайтеся, щоб у вас завжди був цей час, і нехай він буде для вас можливістю прийти до джерела, щоб освіжитися Божим словом, благодаттю і настановами.
Світ має багато своїх «радіопередач», які змагаються за нашу увагу: розваги, почуття задоволення, плітки, непристойні жарти і не тільки. Неможливо почути Бога, якщо ви налаштовані на світ; це як намагатися слухати АМ- і FМ-радіо одночасно. Не вийде! Щоб розпочати молитву, необхідно спершу відключитися від мовлення світу, налаштуватися на чітке звучання Божого слова і тільки тоді розмовляти з Ним у тиші серця.