В гостях у Матері Терези

Дозволь мені проповідувати любов не словами, а прикладом мого життя, силою, надихаючим впливом моїх справ, що показують усю глибину любові, яка палає в моєму серці. Молитва св. Матері Терези

Якось мені до рук потрапила книжка про Матір Терезу. Прочитавши її, не могла не захопитися цією дивовижною жінкою. Її милосердя й любов до ближнього просто вражали. І о диво! У скорім часі знайома запропонувала поїхати в Індію відвідати монастир Матері Терези в Калькутті. То було дуже несподівано й виглядало трохи божевільно. Але я вирішила, що це неабияка нагода і нею варто скористатися.

В Індії ми пробули два тижні. Перше, що ошелешило, – велика кількість людей. Їх мільйони. Тротуари вщерть заповнені людьми. Багато людей їдять і миються просто на вулиці, сидячи тут-таки, на тротуарі. А ще вразила їхня бідність, яка і зворушувала, і шокувала. Дуже заважав та надокучав неймовірний галас людей, постійні сигнали численних машин. Цей гамір був тлом усього дня, стихав він лише вночі. Після повернення додому я зовсім по-іншому подивилася на те, скільки дарів Господь дав особисто мені й нашій країні. І дуже тішуся, що, попри всі наші проблеми й труднощі, у нас ніхто не живе, не миється і не спить на тротуарах. Оцінила й те, що маю теплу домівку, де завжди тихо. Думаю, що з того часу я менше почала нарікати, що чогось не вистачає. Цього мене навчила Індія.

У Калькутті ми з подругами вирішили попрацювати волонтерами, допомагаючи сестрам-місіонеркам у будинках для бідних. Також мали можливість щодня брати участь із сестрами в Літургії, спільно молитися. Нам показали кімнату, в якій жила Мати Тереза, побували на її могилі. У каплиці монастиря є статуя Матері Терези на повний зріст: маленька жінка в сарі, яка сидить на підлозі, низько схилившись, і молиться. У такій позі вона завжди сиділа на спільних молитвах позаду сестер. Ця фігура нагадує їм, що вона завжди присутня поміж ними…

Ми з подругами вільно розмовляємо англійською, тому працювали в різних будинках опіки. Я доглядала за розумово і фізично неповносправними дітьми. Волонтерів, на моє здивування, було багато і звідусіль. Разом з дітьми різного віку та різних потреб ми робили фізичні вправи, ходили на прогулянки, проводили уроки в інтерактивній формі, вкладали їх спати. Поки вони спали, ми прали їхній одяг і постіль. На стінах будинку було багато дитячих малюнків і висловів – цитат святих і зі Святого Письма. Всі вони розповідали про безмежність Божої любові і Його милосердя до кожної людини. Загалом атмосфера в такому будинку наповнена любов’ю – усмішки й уважність сестер, позитивний настрій лікарів та волонтерів, сміх дітей. У мене склалося враження, ніби я потрапила в місце, де в Божу любов можна зануритися, як в океан, і навіть безпосередньо досвідчити й побачити її на власні очі. І то де?! У далекій колись для мене Індії! Це вельми розчулювало. Часто я просто не могла стримати сліз від усвідомлення, наскільки великою є Божа любов – до мене, дівчини з України, котру Він прислав, щоб бути поруч і доглядати – розчісувати коси, міняти памперси, гратися – за дівчинкою-сиротою в Індії.

У монастирі якось натрапила на величезне Розп’яття на стіні. Воно мене дуже вразило, внизу був напис: «Я спраглий». Тепер знаю, що ці слова передають спрагу Ісуса за найбіднішими, покинутими і стражденними людьми. Прагненням Матері Терези було втамувати цю спрагу Бога – через власне життя, через молитву і жертовну працю милосердя до найбільш убогих, покинутих і забутих, калік, хворих, сиріт.

Ця подорож цілком змінила мене. Мало сказати, що вона була незабутньою і надзвичайно зворушливою. Вона розширила мої горизонти, змінила уявлення про буденні речі повсякденного життя, дала можливість доторкнутися до безмежної Божої любові до людей і стати знаряддям Його милосердя. Та головне, я зрозуміла, ким була Мати Тереза, пізнала всю глибину її любові, вона стала для мене такою близькою і рідною.

Діана.

Попередній запис

Моя зустріч із Богом

Наступний запис

Автостопом Прибалтикою