Галатів 5:22-26 – Плід Духа

«А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. Коли духом живемо, то й духом ходімо! Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!»

Різдвяні прикраси виглядають дуже нарядно. Я йшов вулицею від одного магазину до іншого, і в кожній вітрині (як і уздовж самої вулиці) блимали веселі вогники і були видні різноколірні прикраси. У кожній крамниці були ялинки з подарунковими мішками, дзвіночками, іграшковими феями, скляними кульками, всілякими яскравими дрібничками та прикрасами.

Усе це виглядало як живе, але насправді це була лише видимість. Через місяць я знову йшов тією ж вулицею, коли прикраси вже були зняті. Вулиця була порожня, гірлянди і кольорові кульки вже лежали у своїх коробках. Штучні ялинки розібрані, а живі викинуті. Насправді на них нічого не росло, усе було несправжнім.

Павло відомий своїм протиставленням духу і плоті. Але також відомі його ключові слова для опису їх відмінності: він говорить про учинки тіла, але про плід духу. Порівняйте ці різдвяні ялинки із звичайним, банальним, але, проте, справжнім плодовим деревом, що росте в саду. Певний час різдвяна ялинка виглядає дуже красиво, але потім її прибирають або викидають. Плодове дерево не так імпозантне зовні, та проте при належному догляді воно рік за роком приносить плоди. Яке дерево важливіше? Немає сенсу запитувати, відповідь очевидна.

Ці два списки – учинки тіла і плоди духу – роз’яснюють те, як Павло розуміє процес залучення людини до народу Христового через віру і хрещення. Зверніть увагу, що у вірші 24 Павло говорить про християн як «ті, що Христові Ісусові»; як і в Гал. 4:4-7, він пише, що вони «живуть духом». Є різні етапи цього залучення, які Павло коротко згадує.

Починають люди з того стану, який можна охарактеризувати словом «тіло». Вони народжуються в звичайних людських сім’ях, маючи приналежність до певної нації і території. Вони виявляють у собі різні бажання, які, якщо не стримуються якимсь чином, то провокують усі учинки, перераховані у віршах 19-21. Досить одного погляду на цей список, щоб зрозуміти, що суспільство, в якому люди поводяться таким чином, навряд чи буде щасливим і процвітаючим. Ще важливіше те, що коли Бог, нарешті, затвердить Своє Царство, то для подібних людей місця там не знайдеться. Бог хоче створити щось зовсім інше.

У міру сповіщення Євангелія Ісуса Дух Божий починає Свою роботу, і люди змінюються. Першим знаком їх оновлення і справжнім свідоцтвом їх приналежності новому співтовариству є віра в Ісуса як воскреслого Господа. Але приналежність до народу Христового залучає їх до руху через смерть до оновленого життя (див. детальніше Гал. 2:19-20). Те, що залишилося позаду, у цій смерті, цьому співрозп’ятті Христу – так це те життя, в якому «тіло» визначило собою поведінку і особу людини.

Замість колишнього потурання тілу людина починає «приносити плоди». Дев’ять якостей, які Павло перераховує у віршах 22-23, – це не те, що легко зробити самому, якщо дуже сильно постаратися. Якщо ви підозрюєте якусь людину, яка добра до вас, у тому, що їй потрібно докладати величезних зусиль, щоб бути доброю, – то вся чарівливість доброти кудись випарується. Ідея усіх цих учинків у тому, що їх породжує діючий у людині дух; тут діє новий чинник.

Звичайно, не можна думати, що в цьому процесі наше мислення і воля ніяк не беруть участь. Ми повинні налаштувати себе, повинні мати потрібний намір; недостатньо просто розслабитися і чекати, що все станеться саме собою. Якби це було так, то Павло не став би закликати ходити духом (в. 25). Необхідно бачити наміри духу, роздумувати над тим, як він приходить, докладати моральних зусиль для того, щоб життя духу розвивалося правильно. Але головне в тому, що, коли описані Павлом якості проявляються, приносячи із собою спокійну радість і вносячи щедрий вклад у побудову задуманої і створюваної Богом общини, то вони подібні до плодів у саду, а не дутим стеклам на різдвяній ялинці. Вони – частина того, чим ми станемо.

Люди, в яких дух приносить плоди, повинні у своїх громадах жити за тими правилами, які витікають із самого їх оновленого життя. Павло (як і раніше у віршах 13-15) звертає тут увагу на те, що в галатійській общині з’явилася незгода унаслідок викликаного «агітаторами» розподілу; деякі її члени напускають на себе такий вигляд, ніби вони – особливі, що становлять вузьке і відособлене коло присвячених осіб. Коли в людях працює дух, то таких сварок і заздрості бути не повинно. А якщо дух не працює, то і про християнську общину говорити не доводиться.

Тут Павло не просто учить жити за велінням духу, хоча і цей елемент є присутнім; він хоче, щоб слухачам було зрозуміле: якщо жити духом, то юдейський Закон не в силах засудити їх, «Закону нема на таких!» (в. 23b). Не треба тоді ділити церкву на протиборчі угрупування, налаштовувати одних проти інших, як це робили хибні наставники (в. 26). Отже, у цьому уривку Павло показує, яким має бути християнське життя. Логічно припускати, що навряд чи він став би так писати, якби його власне життя не було зразком цього життя, напоєного духом. Основна мета апостола – переконати галатів повернутися до повного, істинного Євангелія, яке він проповідував для них, і відвернутися від хибних ідей «агітаторів».

Це породжує баланс, важливий для церкви сьогодні, як і у всі часи. Частенько люди в наші дні багато говорять про важливість любові, терпіння, м’якості і так далі, але роблять це на шкоду істині і Євангелію. Вони переконані, що не варто зосереджувати увагу на питаннях, де думки розходяться. З іншого боку, є люди, які пристрасно прагнуть сповіщати істину та Євангеліє, подібно до Павла. Але вони іноді дозволяють своєму завзяттю занадто захопити себе, схилити до гніву і навіть злості – адже ці останні характеристики перераховані серед «учинків тіла». Нерідко трапляється, що поєднання істини і любові, до якого закликав Павло (див., наприклад, Еф. 4:15), кудись вислизає з нашого церковного життя. Власна Павлова відповідь ясна і коротка: потрібно вчитися жити духом.

Попередній запис

Галатів 5:13-21 – Закон і Дух

Наступний запис

Галатів 6:1-5 – Носіть тягарі один одного