Ті, хто наважуються прочитати Святе Письмо від початку до кінця, одразу ж опиняються перед обличчям не дуже примирливого, строгого, незбагненного, безкомпромісного та запального Бога. Багато хто відмовляється продовжувати читати, інші ж пробують протиставити Бога Старого Заповіту Богу Нового. Проте немає жодних сумнівів, що Бог Ісуса Христа, євангелистів чи ап. Павла є тим самим, що й Бог патріярхів і пророків. Читання Біблії потребує терпеливости й уважности, бо її було написано тілом і кров’ю, стражданнями, почуттями та смертю чоловіків і жінок, які жили в дуже віддалену від нашого часу епоху.
З самого початку Святе Письмо наполягає на першості божественної любови, релятивізуючи всі ті моменти, коли на сцену виходить караючий Бог. Сам Господь однозначно говорить про це устами пророка Осії: «Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина, серед тебе Святий, і не прийду в люті гніву» (Ос. 11:9).
*
Одна княжна на свої уродини отримала від нареченого важку посилку, округлої форми. Дуже заінтригована, що там таке, вона швидко відкрила її і знайшла… гарматний снаряд.
Розчарована князівна кинула його на землю.
При падінні зовнішня оболонка снаряда розламалася, а в ній виявився менший снаряд зі срібла. Князівна взяла його в руки й, оглядаючи, випадково сильно натиснула пальцями. Срібна оболонка прорвалася, а всередині виявилась золота скринька.
Цю скриньку князівна відкрила дуже легко. Всередині, на червоному оксамиті, лежала обручка, оздоблена прекрасними діямантами, що творили слова: «ЛЮБЛЮ ТЕБЕ».
Багато людей думають: «Біблія не притягує мене. У ній – багато суворих і незрозумілих сторінок». Однак хто намагається розірвати першу «оболонку» уважністю та молитвою, той щоразу відкриває нові дивовижні цінності. А передусім йому відкривається ясність Божого слова, що міститься в Біблії: Бог любить тебе.
Подив і любов
Дві речі допомагають нам зрозуміти вічність: подив і любов. Християнський Бог також є mysterium fascinosum. Святий і могутній Бог є також чарівним, привабливим, захопливим, можна навіть сказати, що Він є спокусливим. Та передусім Він є тим, хто нас любить. Він полюбив нас першим. Він не боїться сказати: «Я люблю тебе…».
Коли ми відкриваємо Святе Письмо, то першою річчю, яку ми усвідомлюємо, є те, що Бог дав нам життя не просто так, а тому, що любить нас. І Він постійно використовує в спілкуванні з людьми дивні закохані тони, застосовує емоційні й теплі образи, які торкаються найбільш чутливих струн людської особи. І все це для того, щоб ми усвідомили зв’язок між Ним і людьми: «Я – твій батько, твоя матір, твій брат, твоя сестра, твій наречений, твій подруг… Я навіть є твоєю дитиною. Де б ти не був, Я буду там. Ніщо нас не розділить. Ми – одне ціле».
Бог упокорюється, як лагідна закохана особа і завжди звертається до людей теплими словами. Ті ж люди, які звертаються до Бога офіційним тоном, зазвичай є солодкавими бюрократами.
Бог заспокоює нас зворушливими словами. Ісая яскраво описує це в 49 розділі: «І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю».
У пророка Осії тон Бога ще більш рішучий: «Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її. І дам їй виноградники… І станеться, того дня говорить Господь ти кликатимеш: Чоловіче мій, і не будеш більше кликати Мене: Мій ваале… І змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже!» (Ос. 2:16,18,25).
Бог просто спантеличує: «І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов’ю. І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа» (Ос. 2:21-22). Пізнати Господа означає перебувати в Ньому, прийняти Його в себе так, що наше серце битиметься в унісон з Його, а Божі прагнення, пріоритети та почуття ми приймемо, як свої.
Це запрошення до інтимної єдности, саме для якої й створені люди.
Джон Генрі Ньюмен пише: «Бог бачить тебе таким, яким ти є у своїй особистій специфіці. Він кличе тебе “по імені”. Він бачить тебе і розуміє: адже це Він тебе створив. Він знає, що приховано в тобі: твої почуття, твої думки, твої тривоги та бажання, твою силу і твою слабкість. Він іде за тобою в дні радости і смутку, Він поруч у твоїх сподіваннях і випробуваннях. Він переживає твої сумніви, спогади, духовне піднесення та депресію. Він обіймає тебе й бере на Свої руки. Він читає у твоєму настрої, твоїх радісних посмішках і сльозах, у твоєму міцному здоров’ї та у твоїх хворобах. Він скеровує люблячий погляд на твої руки та ноги. Він слухає твій голос, твоє серцебиття і твоє дихання. Ти себе ніколи не зможеш полюбити так, як Він любить тебе».
Бог у Святому Письмі не має обмежень у Своїх вимогах і покараннях і не має жодних обмежень у Своїй любові. Християни повинні любити Бога так, щоб не любити занадто будь-що інше, і боятися Його так, щоб не боятися інших.