Що означає «любити Бога»? Ми не можемо бавитися словами. Любити Бога означає дотримуватися Його життєвих правил, зважати на Його реальну присутність, як абсолютно найважливішу річ. Ісус, зі звичною однозначністю, каже: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене» (Ів. 14:21). Бог завжди дуже конкретний, такою ж має бути і відповідь людини.
Який сенс у нерозділеній любові?
Бог передусім є «Творцем», Його любов продовжує творити: вона змінює нас і допомагає нам рости. Це не почуття, в яких треба затишно грітися. Нашим завданням є стати тим, ким ми є. Ми не просто улюблені, ми повинні стати улюбленими; ми не просто Божі діти, ми повинні стати ними; ми не просто брати і сестри, ми повинні стати братами і сестрами. Стати улюбленими: ось духовна подорож, яка чекає на нас. Це – справжній шлях досконалости. Слова Авґустина «Моя душа не заспокоїться, доки не спочине в Тобі, Боже» чудово описують цю мандрівку.
Яскравим біблійним узірцем цього є Авраам.
«І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого… Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого» (Бут. 22:1-13).
Ось чому традиція скаже, що саме на горі Морія був збудований храм.
«Ти мене любиш, Ти знаєш, що мені потрібно і подбаєш про мене», – каже Авраам Богові.
«Тепер Я знаю, що ти любиш Бога», – відповідає Бог Аврааму.
Ісус думає так само, і на хресті Він каже: «Ти Мене покинув… Але Я віддаю дух у Твої руки».
Я вірю, що найбільшою радістю для Бога є людина, яка беззаперечно вірить у Нього. Так, як Бог вірить у людину. Віра є свідченням справжньої і взаємної любови.
І це – найбільший ризик, на який пішов Бог.
*
Один король до нестями закохався в бідну, але привабливу дівчину із простолюду, отож наказав привести її до королівського палацу. Був сповнений рішучости одружитися з нею і зробити своєю королевою.
Проте дівчина несподівано серйозно захворіла того-таки дня, коли опинилась у палаці. Її стан невпинно погіршувався.
Скликали найвідоміших цілителів і лікарів із цілого королівства. Проте їй не вдавалось нічим зарадити. Бідній дівчині загрожувала смерть. Король у розпачі пообіцяв половину свого королівства тому, хто зможе її вилікувати. Однак ніхто не згодився.
Прийшов лише один дуже мудрий старець, який попросив дати йому можливість порозмовляти з дівчиною. Король нетерпляче чекав і після розмови прийняв його.
– Володарю, – сказав мудрець, – маю безвідмовний засіб для нареченої Вашої королівської величности. Цей засіб дуже болючий… не для дівчини, а для Вас, Ваша королівська величносте.
– Скажи мені, що це за засіб! – вигукнув король. – Ми застосуємо його, незважаючи на те, скільки це коштує!
Мудрець поглянув на короля і сказав:
– Дівчина закохалася в одного з Ваших вояків. Дозвольте їм побратися – і вона відразу одужає!
Король замовк. Він надто сильно кохав свою наречену, аби дозволити їй умерти. Погодився на її шлюб із вояком.
Дівчина справді видужала, але володар щодня ставав сумніший і щораз більше занепадав у силі. Його стан погіршувався. Над ним нависла смерть. Отож знову закликали мудреця, який урятував дівчину. Старець підійшов до ліжка володаря, однак лише з сумом похитав головою і прошепотів: «Бідний король! Немає для нього рятунку. Ніхто-бо не любить так сильно, як любить він».
*
Саме тому Бог на землі мусив умерти. Ніхто-бо не любив Його так сильно, як любить Він.