Ціну чогось доброго розуміємо тоді, коли його бракує, або якщо замість нього маємо протилежність. Оскільки ж добро часто затьмарюється злом, то іноді потрібно побачити зло, щоб розпізнати добро. Як і коли можна оцінити милосердя? До якого моменту можна покладатися на милосердя Боже? Відлуння трьох притч про милосердя звучить ще доволі сильно, але з’являється величезна перешкода, яку треба здолати: який багач спасеться? І як він може спастися?
Незадовго до того, як розповісти притчу, котру ми зараз будемо коментувати, Ісус робить гострий випад у бік деяких, сповнених жадібності, фарисеїв, які насміхаються з Нього: «Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота» (Лк. 16:15).
Притча про багача і про вбогого Лазаря виправляє цю ситуацію: через високий соціальний статус деякі люди вивищуються перед іншими, вважаючи, що будуть вивищені перед Богом. Але Бог дивиться на серце, а не на зовнішні якості!
«Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!… Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!» (Лк. 16:19-31).
Протилежність милосердю
Притча про багача і вбогого Лазаря побудована за тим же принципом, що й притчі про милосердного самарянина та про милосердного батька. А все ж вона контрастує з іншими. Хоча починається аналогічно: «Один чоловік…» (Лк. 10:30; 15:11; 16:19). І так само розгортається у двох діях: багач і Лазар у цьому світі; багач, Авраам і Лазар в іншому житті.
У ній зображено багатого чоловіка, який по-царськи одягається і щодня бенкетує, та жебрака Лазаря. Багач носить дуже коштовне вбрання: порфіра – сукно, забарвлене в багряний колір фарбою, яку виробляли із залоз молюска. Одежу з такої тканини шили винятково для царів чи знаті. Перед розп’яттям Ісуса одягнули в багряницю, щоб солдати в Преторії насміхалися над Ним (Мр. 15:19-20). Віссон – різновид білого, тонкого лляного полотна, яке носили до тіла. Вже від перших фраз відчувається, що в цій розповіді щось не так. Багач вдягається, як правитель, але імені його не згадано. Бідняк, в якого тіло вкрите струпами і не прикрите одягом, має ім’я. Навіть більше: це єдине ім’я, яке згадується в усіх Ісусових притчах. Його звати Лазар, що означає «Бог допоміг». Із Нового Заповіту добре знаємо про Лазаря, Ісусового друга і брата Марти та Марії (Ів. 11:1-2), якого Ісус повертає до життя. Але він не має нічого спільного з бідняком із притчі.
Попри те, що Лазар лежить при воротах дому багача, після смерті його заносять на лоно Авраама. Деякі традиції розуміють термін «ненажера» як ім’я багача, але це слово не є власним іменем і не зустрічається в притчі. Таким чином вступає в дію закон відплати: по-царськи одягнений багач приречений залишитись невідомим, а бідняк має ім’я і згадується у вічності.
Дві дії, з яких складається притча, непропорційні за розміром: земна історія двох головних героїв накреслена декількома штрихами (Лк. 16:19-22), а їхнє життя на тому світі нескінченне і сповнене благаннями багача (Лк. 16:23-31). Два етапи протилежні між собою і відповідають принципу оберненої ситуації. У земному житті багач щодня бенкетує, а Лазареві не дають навіть недоїдків з його столу; у потойбічному житті Лазар втішається, а багач не має навіть краплини води, щоб прохолодити свій язик. Блага, які отримав багач і не отримав Лазар у земному житті, зрівноважені тим, що тепер Лазар тішиться, а багач мучиться.
Як і в притчах, що в позитивному світлі говорять про милосердя, так і в цій відбувається обернення ситуації, але з однією відмінністю: тут усе стається остаточно, оскільки існує дві перешкоди. Першою перешкодою є ворота дому, які, з волі багача, заважають Лазарю отримати допомогу. Друга перешкода – це прірва між пеклом, де перебуває багач, і лоном Авраама, куди прийняли Лазаря.
Неспівмірність часу і вічності передається як мовчання в часі і благання у вічності: і перше, і друге залишаються не вислуханими. У часі багач не наситив голодного Лазаря; у вічності Авраам не може виконати трьох прохань багача. Лазар не може полегшити муки багача навіть пальцем; не може бути посланий назад у світ, аби засвідчити, що відбувається в потойбічному житті; і навіть воскресення мертвого не може навернути п’ятьох братів багача.