ГОСПОДЬ ВІДВІДАВ ТА ВИЗВОЛИВ СВІЙ НАРОД

Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!” (Лк. 1:67-79).

Ця частина Слова Божого називається Гімн Захарії або Благословенний. Те, про що йтиме мова далі, міститься в Євангелії від Луки 1:5-66.

З’ясуємо, ким був Захарія і який зв’язок із нами цей текст має сьогодні, оскільки майже дві тисячі років відокремлюють нас від цієї історичної події.

Захарія був чоловіком Єлизавети, двоюрідної сестри Марії, матері Ісуса. Це трапилося невдовзі перед тим, як народився Ісус. Захарія та Єлизавета боялися Бога і жили згідно з Його законом. Захарія був священиком і виконував свої функції в храмі. Одного дня він увійшов до святилища і, коли він приступив до вівтаря, щоб здійснити святе кадіння, ангел з’явився йому та сказав: “Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. І наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога”.

Але оскільки Єлизавета була уже в літах і вони не мали дітей, Захарія засумнівався в тому, що сказав йому ангел, і запитав: “Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку…

Тоді ангел промовив: “Я – Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це”.

Люди за межами святилища зрозуміли, що Захарія там затримується, і занепокоїлися. Пізніше Захарія вийшов і не міг говорити… Він був безмовний, для спілкування йому довелося використовувати жести. Тоді люди усвідомили, що він мав видіння. Захарія повернувся до свого дому, і його дружина Єлизавета зачала, як сказав ангел. Захарія залишився німим.

У той час, коли Єлизавета була вагітна, її родичка Марія, яка жила в місті Назарет, пішла відвідати її. Тоді відбулася ця прекрасна зустріч між Богородицею і Єлизаветою.

Марія прославляла Бога. Її гімн хвали знаходимо в Біблії, сьогодні він відомий і ним усі моляться. Богородиця залишалася там з Єлизаветою, поки не народилася дитина. На восьмий день після народження, коли повинно здійснюватись обрізання, Єлизавету запитали, яке має бути ім’я дитини, і вона відповіла: “Він буде названий Іваном”.

“О ні, тільки не Іван. Ніхто в нашій родині не має такого імені. Давайте назвемо його Захарією, як його батька”, – говорили їй. Але Єлизавета сказала: “Ні, його ім’я – Іван”. Потім люди вирішили запитати Захарію: “Він твій син, Захаріє. Ти той, хто повинен назвати його”. Захарія попросив табличку, тому що в той час не було ніяких олівців чи паперу, і написав “Іван – його ім’я”. Усі були здивовані цим і, назвавши маленького Івана, відчули велику присутність Бога у всьому тому, що трапилося. У цей момент мова до Захарії повернулась, і він почав благословляти Господа. Так багато часу він не мав змоги говорити, і перше, що промовив Захарія, сповнений Духом Святим, було: “Благословенний Господь, Бог Ізраїлів” (Лк. 1:68).

Ким був Ізраїль? Ізраїль – ім’я народу, вибраного Богом, народу, з якого народився Месія. Ким є Божий народ сьогодні? Це ті, які вірять в Ісуса Христа, єдиного Господа і Спасителя. Тому сьогодні ми – Божий народ.

Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!” (Лк. 1:68).

Зараз ми зосередимося на цих двох словах: милість і звільнення. Слово Євангелія від Луки, а саме 1:67-79, дуже багате і повне Божого Одкровення. Будь ласка, чигайте його в спокої, моліться і розважайте, дозволяючи Святому Духові, щоб Його Слово осяяло ваше серце і показало живого Бога.

Наш Бог – Творець. Я хотіла би запросити вас зараз здійснити невеличку подорож разом зі мною. Заплющіть, будь ласка, очі і уявіть собі відкрите поле на ранчо, чи фермі, чи в якомусь дуже приємному місці, сповненому миром і спокоєм. Настав вечір між 10 і 11 годиною. Немає жодного звуку довкола нас. Темно і спокійно, ми перебуваємо там, дивлячись на зоряне небо. Місяць сяє блиском. Наші серця піднесені до Бога, і ми говоримо: “Який дивовижний, могутній і великий наш Бог, який створив весь Всесвіт! Це зоряне небо, планети і все інше, що існує у Всесвіті, – справа рук Божих. Який могутній наш Господь!”

А потім ми, можливо, сказали б: “Це тільки одна частина світу, яку ми можемо бачити. Ми не можемо бачити все. Це тільки зразок створення. А що Земля порівняно з цілим Всесвітом?” Земля – тільки один ледь помітний пункт у просторі. Бог створив кожну річ, яка існує тут. Ми не знаємо, чи існує життя на інших планетах, але якщо дізнаємось, то і воно походить із рук Божих, воно – плід Бога Творця. Одне можна сказати з певністю: у цьому величезному Всесвіті Бог піклується про нашу планету з особливою турботою. Він сформував і підготував землю, створив птахів у небі, риб у морях і річках, тварин, які існують на землі і, коли все було готове, досяг шедевру Свого творення – створив людину. І цей Бог Творець, цей могутній Бог, цей дивовижний Бог створив мене, створив нас на Свій образ і подобу.

Як таке можливе?

Бог – Дух, і тому Він дав нам душу. Бог вічний, і Він дав нам безсмертну душу. Бог – нескінченна і довершена мудрість.

Він наділив нас розумом і свободою вибору. Він дав нам свобідну волю. Окрім цього, Він дав нам тіло зі здатністю народжувати потомство. Який могутній наш Господь! Він дав нам здатність дійти висновку, що Бог Творець існує, навіть за допомогою речей, які ми бачимо і за якими спостерігаємо за допомогою природних чуттів. І з цією людиною, яку Він створив із такою любов’ю, Бог уклав союз із Собою, тобто божественне життя.

Людина жила дуже щасливо на землі; вона жила в спокої, затишку та достатку, процвітанні і повноті. Нічого їй не бракувало, аж поки гріх не увійшов до її серця… І гріх зламав план любові нескінченного Бога Творця. Гріх людини був настільки вагомим, що створив бар’єр між Богом і людиною, і вся робота Бога була відкинена і втрачена…

Людина прислухалася до сатани, заклятого ворога Бога, падшого і бунтівного ангела. Людина почула голос Божого ворога, спокусилася і зрадила Бога. Відтоді зло почало панувати над нею. Смерть і хвороба увійшли до світу як наслідок гріха. Сатана став князем цього безбожного світу. Не було жодного виходу для людини, для її безсмертної душі; вона була засуджена на долю невіруючих – вічний вогонь. Не було ніякого спасіння…

Але наш Бог, окрім того, що є всемогутнім, нескінченним і всезнаючим, є любов’ю. Немає людини, яка б могла пояснити або допомогти нам зрозуміти, що таке любов Бога. Бог – любов! Він подивився на землю і побачив, що справа, яку Він здійснив з такою любов’ю, втрачена. Він побачив людину, яку Він створив на Свій образ і подобу, над якою панує гріх, зіпсовану дияволом, підірвану від спілкування з Богом і засуджену до вічності без Бога. Він був сповнений милосердя і співчуття… І тоді, коли не було нічого, що могла б зробити людина для відновлення спілкування зі своїм Творцем, Бог сказав: “Я сам врятую Свій народ. Я сам”.

Попередній запис

ВСТУП

Наступний запис

ГОСПОДЬ ВІДВІДАВ ТА ВИЗВОЛИВ СВІЙ НАРОД_2