Вітаю! Погані новини скінчилися! Ця глава не менш важлива, однак завжди краще побачити спершу свою провину. Як Ісус сказав нам: «Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Мт. 7:5).
Гріхопадіння породило ще одну причину того, чому ми втратили безпеку: гріх проти нас. Ми не лише чинимо зло, але й стаємо його жертвою. Ми грішні, а також грішать проти нас.
Біблія містить чимало фрагментів, які ілюструють цей принципу. Наприклад, Бог каже: «Караю за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (Вих. 20:5). Всякий, хто походить з родини, в якій надуживали алкоголем, може це підтвердити. В упалому світі невинні страждають за зло, вчинене іншими.
Чому невинні страждають? Через любов. Бог побажав, щоб любов витікала з нашої вільної волі. Він не хотів, аби Його любили зі страху чи з послуху. Він хотів, щоб Його любили з вдячности. Але любов має свою ціну. Якщо любов даремна, то вона не мусить бути взаємною. Інакше вона була би вимушена, а не вільна. Оскільки ми не зобов’язані любити, то чимало хто з нас потрапив під колеса чужого егоїзму.
Як гріхи проти нас руйнують надійність? Зазвичай через руйнування нашої здатности налагоджувати позитивні зв’язки з іншими. Ця проблема існує впродовж нашого життя, вона закладена в дитинстві і набирає сили з нашим розвитком.
Розгляньмо чотири способи, якими гріх може впливати на наш розвиток: (1) було перервано процес налагодження стосунків; (2) було порушено межі, які ми встановили; (3) нас не сприймали як цілісних особистостей, з добрими і поганими рисами; і (4) нам не дозволили стати дорослими. Будь-який із цих гріхів проти нас може впливати на нашу здатність формувати взаємини з іншими людьми.
1) Перервано процес налагодження стосунків
Нашою першою і найбільшою людською потребою є зв’язок, єднання одне з одним, довіра одне до одного і почуття належности. Достоту як дитина потребує матері і панікує, коли її немає, ми потребуємо присутности одне одного. Пов’язані люди спроможні просити один в одного розради й одержувати її.
Однак процес налагоджування зв’язків часто переривається через:
- відчуження: дехто емоційно недоступний нам;
- відречення: хтось налагоджує зв’язок, а тоді покидає нас;
- непослідовність: хтось виявляє непостійність, відгукуючись на любов;
- критику: нечуйні напади на деякі аспекти наших потреб;
- надуживання: наруга над нашою душею, яка руйнує довіру.
Ці проблеми можуть мати руйнівні наслідки для тривалого процесу навчання, якого вимагає довіра до Бога та до людей. Особа, яка переживає розрив зв’язків, емоційно наїжачується та відсторонюється. Вона не усвідомлює своєї потреби в любові. Натомість заховує потреби глибоко в собі, щоб її більше ніхто не міг скривдити.
Таке відсторонення називається захисним знеціненням. Захисне знецінення – це метод захисту, який робить любов поганою, довіру неважливою, а людей вважає «нічого не вартими». Люди, які зазнали глибокої кривди в стосунках, часто будуть знецінювати любов, щоб не відчувати занадто сильного болю. І вони часто примиряються з тим, що ніколи більше не досвідчать її.
Люди, позбавлені зв’язків, часто вдаються до таких кроків у своїх стосунках:
- Вони не шукають надійних людей: немає бажання.
- Вони не впізнають надійних людей: ніхто не надійний.
- Вони не просять допомоги в надійних людей: навіщо знову зазнавати кривди?
Хоча люди, позбавлені зв’язків, часто мають друзів і сім’ї, їхня ізоляція дуже глибока і може спричинити чимало серйозних проблем.
Особи, які не здатні налагоджувати зв’язки, часто страждають від залежностей, депресії, порожнечі, надмірної опіки, страху перед бездушним ставленням, страху близькости, почуття вини, почуття нереальности того, що відбувається, ідеалізму, браку радости, втрати сенсу буття, негативних зв’язків, вибухів гніву, паніки, поверхневих стосунків або розладу мислення, такого як плутання думок та ірраціональні страхи.
Я (Джон) пригадую, як ровесники з групи особистого розвитку висловили мені певні претензії в семінарії. Вони сказали мені щось на взір: «Дякуємо, що підтримуєш нас. Але ми нічого не знаємо про тебе. Однак хотіли б». Я пригадую, як взагалі не знав, що сказати цим хлопцям. Я відчував, наче вони просили мене пояснити щось з ядерної фізики. Я пробурмотів кілька фраз, але було очевидно, що я знецінюю ту допомогу, яку могла надати мені ця група.
Чи не зруйнувалися ваші зв’язки? Чи не постраждала ваша здатність бути вразливими, потребувати допомоги, відчувати довіру? Чи не сталося так, що ви перестали цінувати надійних людей? Якщо так, то вам, можливо, доведеться знайти цілюще середовище – церковну спільноту, яка надає духовну допомогу, або порадника, який зможе зарадити травмам, викликаним розривом стосунків.
2) Було порушено межі, які ми встановили
Друга проблема нашого розвитку – це визначення меж. Межі – це наші духовні й емоційні «майнові кордони». Вони повідомляють нас, де ми закінчуємося і де починаються інші. Вони допомагають все добре утримувати в собі, а недобре – виштовхувати назовні. На нас покладено відповідальність за те, що наше, а що не наше. Коли ми маємо чіткі межі, то можемо нести свій тягар, і також знаємо, коли доречно допомагати іншим нести їхній (див. Гал. 6:1-5).
Однак проти нашої здатности говорити «ні» також можуть грішити. Інші можуть зазіхати на нашу здатність встановлювати межі, визначати наслідки і відмовлятися від порятунку інших. Ось як можуть порушуватися наші межі:
- Агресивний контроль: хтось кривдить нас, коли ми кажемо «ні».
- Пасивний контроль: хтось покидає нас, коли ми кажемо «ні».
- Регресивний контроль: хтось звинувачує нас, коли ми кажемо «ні».
- Відсутність меж: хтось ніколи не каже нам «ні».
Такі тенденції поширені в більшості стосунків, і вони вкрай деструктивно впливають на нашу здатність жити відповідально. Але як порушення меж погіршують нашу надійність та безпеку?
Загалом, якщо особа, позбавлена зв’язку, не може приймати любови, то особа без меж не може втримати її. Наче в чаші без дна, благодать і турбота, яку одержує бездонна особа, часто не можуть затриматися в її нутрі, щоб живити її та підтримувати.
Люди без меж передусім схильні почуватися покинутими навіть через нетривалу розлуку. Часто досвідчуючи відречення, вони не здатні відступити, усамітнитися, виявити твердість у конфлікті. Тож коли в них виникає суперечка з агресивною особою, яка кричить і підвищує на них голос, люди без меж часто так панікують, що єдиний рятунок бачать у виконанні бажання агресора.
Люди без меж схильні до самоізоляції як своєї єдиної межі. Часто люди зі слабкими кордонами нерідко поступаються перед слабкими чи вимогливими людьми. Тоді, як грім серед ясного неба, вони спаковують валізи і розривають стосунки без жодного попередження. Це відбувається тому, що вони не спроможні встановлювати й підтримувати межі на ранніх стадіях, коли тільки зароджувалися проблеми. Вони не спроможні в належний час «жити по правді та в любові» (див. Еф. 4:15).
Це також руйнує нашу надійність. Якщо ваші межі порушено, ви можете виявити, що після конфлікту з кимось, ви замикаєтеся, навіть не усвідомлюючи цього. Це ізолює нас від любови і перешкоджає нашому спілкуванню з надійними людьми.
Надміру турботлива матір мала цілковиту владу над Кейт. Дочка тільки й чула, що захворіє, потрапить під колеса машини і зовсім не знала, як треба дбати про себе. Тож згодом усі ці пророцтва збулися.
Не навчившись визначати межі, Кейт стикалася з чималими труднощами, коли доводилося ризикувати і налагоджувати стосунки з людьми. Надійними людьми вона вважала лише своїх рідних. Однак зрештою, за допомогою церковної групи підтримки, Кейт обмежила час спілкування з матір’ю, знайшла друзів у своїй групі самотніх молодих людей і зберігала зв’язки з новою духовною сім’єю.
У людей, в яких виникли проблеми зі встановленням меж, можна спостерегти такі симптоми: схильність звинувачувати інших, співзалежність, депресія, труднощі з перебуванням на самоті, брак організації і спрямування, крайня залежність, почуття розчарування, почуття обов’язку, імпульсивність, нездатність сказати «ні», ізоляція, мазохізм, надмірна відповідальність і почуття провини, паніка, пасивно-агресивна поведінка, схильність до відкладання рішень і нездатність стежити за чужою думкою, образливість, надуживання алкоголем і наркотиками та розлади харчової поведінки, проблеми з мисленням і обсесивно-компульсивні проблеми, понижена відповідальність і психологія жертви.