Тепер, коли ми побачили, як втрачаємо надійність через свій гріх і через гріх інших, розширмо трохи наші горизонти. Погляньмо на гріховну систему впалого світу, яка руйнує надійність.
Чи колись ви, перемикаючи телевізійні канали новин, не відчували раптом, який жах і катастрофи панують у світі? Ви бачили світові екологічні проблеми, черговий голод в Африці, дітей, осиротілих у безглуздій війні, акти беззмістовного насильства і спустошення, яке несуть землетруси, урагани й вулкани.
Чимало з тих проблем є безпосереднім наслідком нашого гріха та гріха інших. Але існують також поважні проблеми, в яких годі звинуватити когось. Немає конкретного «зловмисника». Це лише наслідок того факту, що ми живемо у світі, який також страждає від наслідків гріхопадіння. З нами трапляється багато поганого. Літаки падають без причини. Добрі люди не можуть мати дітей. Землетруси, торнадо і потопи відбирають у нас життя і любов. Саме творіння страждає від великого болю; воно «разом зідхає й разом мучиться» (Рим. 8:22). Воно у в’язниці, у «неволі тління» (Рим. 8:21). Катастрофи, недуги і смерть нівечать наше життя і руйнують безпеку.
Моя приятелька Ненсі разом з чоловіком і їхньою чотирьохрічною донечкою Кріссі живе в одному домі з матір’ю. Кріссі дуже зблизилася зі своєю бабусею, маленька дівчинка повсюди ходила слідом за нею. Раптом бабуся померла від неочікуваної недуги. Кріссі замкнулася в собі, перестала усміхатися і схудла. Зазвичай досить активна, маленька дівчинка стала млявою й пасивною.
Ненсі водила дочку до дитячого психотерапевта, який діягностував у неї депресію, пов’язану з втратою бабусі. Часточка її серця залишилася з бабусею, і вона відчувала самотність і жалобу. На це знадобився час, але врешті-решті серце Кріссі почало зцілюватися.
Як і Кріссі, нашій безпеці може загрожувати сама смерть. Замисліться на хвилину про близького друга або родича, якого ви втратили через смерть. Залежно від вашого віку, важливости для вас тієї людини та інших наявних ресурсів вашого життя, ви могли втратити повністю або частково свою здатність виявляти прихильність, довіряти іншим і знаходити надійних людей. Десь глибоко в серці ви, можливо, відчуваєте: «Якщо я любитиму, то знову зазнаю втрати. Краще триматися осторонь». Подеколи ми можемо прожити ціле життя під отою хмарою втрати.
Також ми втрачаємо почуття надійности, опинившись у такому становищі, як кар’єрні і фінансові зміни, які віддаляють нас від близьких людей. Такі фактори, як працевлаштовані матері, неповні сім’ї і розпад подружжя також сприяють втраті надійности.
І навіть сам наш генетичний код зіпсутий гріхопадінням. Деякі дослідження, наприклад, вказують на нашу природжену, конституційну схильність до таких проблем, як ожиріння, алкоголізм та гомосексуалізм. Властиво, це ті проблеми, які визначає наша ДНК – приголомшливий приклад зіпсутости системи, в якій ми живемо. Ці проблеми нагадують нам про нашу недосконалість: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс. 51:7).
Можливо, Бог наділив вас проблематичним набором ДНК. У відчаї та гніві ви хотіли б опустити руки. Але хоч біль – це не ваша провина, на вас покладено відповідальність впоратися зі своєю проблемою, а не миритися з нею. Замість того щоб віддалитися від Бога і поступатися перед проблемою, ідіть до Бога та до Його людей. Бог хоче, щоб ми ділилися своїми труднощами одне з одним і підбадьорювали одне одного. І Бог благословить вас, якщо ви досягнете максимуму з тим, що маєте.
Підступи сатани
Коли ми розглядаємо причини, через які втрачали і досі втрачаємо надійність і почуття безпеки, не опускаймо з ока нашого неабияк активного і живого ворога, сатану, який трудиться над тим, щоб не допустити нас до активних стосунків, яких ми так відчайдушно потребуємо. Він завдав чимало нам шкоди, застосовуючи три свої головні методи: звинувачення, спокуси і просіювання.
Звинувачення
Сатана зробив його своїм фахом, намагаючись спонукати нас до того, щоб ми були засуджені перед престолом Божим. Властиво, слово «сатана» означає «обвинувач». Наприклад, він намагався звинуватити Йова (див. Йов. 1:9-11) і народ Ізраїля (див. Зах. 3:1), аби стягнути на них суд.
Сатана безкінечно прагне відокремити Бога від нас, нагадуючи Йому про нашу вину. Бог, однак, цілковито усвідомлює наші вади і вже подбав про них завдяки Христовій смерті. Тож, по суті, Бог відповідає на звинувачення, кажучи сатані: «Так, вони згрішили. Але кару заплачено. Вони вільні».
Сатана аж ніяк не здатен похитнути Бога. Однак наш особистий відгук на гріховність може підштовхнути нас до втрати надійности. Коли ми досвідчуємо шкідливу провину та ганьбу, то прагнемо передусім уникнути стосунків. Ми приховуємо, замість того щоб шукати любови й прощення. І тоді ворог перемагає. Щоразу, коли ми ховаємо свої гріховні вчинки, емоції і думки, це віддаляє нас від надійних стосунків, які здатні допомогти нам упоратися з проблемами.
Спокуси
Люди часто гадають, що диявол намагається спонукати людей чинити «зло». Хоча це справді так, стратегія демона також далеко глибша. Він намагається спокусити нас на те, щоб ми заспокоювали власні потреби без стосунків і смирення, як він і бажав із самого початку.
Саме тому спокутування Ісуса – це наука для нас. Сатана хотів вплинути на Нього, щоб Він сотворив собі поживу, випробував Божу турботу і врешті поклонився йому, а не Богові (див. Мт. 4:1-11). Та суть усіх трьох спокус одна – чи Ісус заспокоїть Свої потреби на власних умовах, а не так, як цього бажає Бог.
Нещодавно добра приятелька Ені подзвонила мені пізно вночі. Проблеми з чоловіком, сім’єю і роботою призвели до кризи. Було очевидно, що її труднощі не нові, і я запитав, чому вона не задзвонила ще багато місяців тому.
«О ти ж знаєш мене, – відповіла Ені. – Я намагаюся впоратися з проблемами сама, щоб не турбувати людей. І тепер, напевне, за це поплатилася». Ені, по суті, піддалася першій спокусі, якою сатана випробовував Ісуса. Вона спробувала приготувати хліб з каміння. Замість того щоб подзвонити другові, вона покладалася на власну компетентність, яка й підвела її.
Будьте свідомі того, що коли вам буде боляче, голос може промовити до вас: «Навіщо турбувати інших? Вони побачать твою слабкість. Де твоя віра?» Можливо, цю думку підкинув вам спокусник, щоб відсікти вас від надійних людей.
Просіювання
І насамкінець, диявол жадає відокремити людей від інших людей. Він знає, що сила любови – у стосунках. І він зосереджує свої зусилля на тому, щоб відділити нас від Бога та одне від одного.
Після Тайної вечері Ісус сказав учням, що сатана попросив дозволу «вас пересіяти, мов ту пшеницю» (Лк. 22:31). «Просіювання» – це подрібнення, відокремлення, відсортовування. Іншими словами, диявол хотів чогось зовсім протилежного, ніж Ісус, який бажав, щоб ми «єдине були, як єдине і Ми» (Ів. 17:22). Він прагне розділення, а не єдности, тому що добре усвідомлює, наскільки стосунки сильніші від ізоляції. Він хоче розділяти і впокорювати.
Іноді ми бачимо, як та сама стратегія часом виявляється в нинішніх церковних спільнотах. Люди з емоційними проблемами, звертаючись до християн по допомогу, часто чують нестямні речі на взір:
- Спершу навчися жити як слід.
- Якби ти мав більше віри, то не мав би цієї проблеми.
- Це моральні проблеми.
- Не нашкодь церкві.
Такого роду постава відсіює тих, хто потребує допомоги, від Божих можливостей, і Тіло Христове стає розділене та роз’єднане.
Ми потребуємо зовсім іншого. Ми потребуємо, щоб зізнання у своїх проблемах, невдачах і труднощах стало нормою, а не винятком. Таким чином ми станемо «двома або трьома», які слугують запорукою того, що Він перебуває серед нас (див. Мт. 18:20).
Висновок
Існує чотири широких відповіді на запитання: «Як я втрачаю надійність?» Ми втрачаємо її через:
- свій гріх,
- гріх проти нас,
- гріх у світі,
- підступи сатани.
Усвідомивши всю сукупність несприятливих обставин, ми, напевне, мали б поставити собі інше запитання: «Як нам вдається зберегти хоча б трохи надійности?»
Пригляньтеся до себе. Дізнайтеся, в якій з цих чотирьох царин ви зазнали найбільших ран і яким чином. Почніть працювати над проблемами, які ізолювали вас. Пам’ятайте, що понад усе Бог прагне, щоб ви примирилися з собою та з Його вірними. Ісусова молитва про те, щоб ми «були одно», стосується також і до вас.