1 книга Самуїлова 16:14-23
Помазання Давида відбулося без відома Саула. Коли це сталося, тоді Дух Божий покинув царя, а натомість злий дух від Господа нападав на Саула: він усього боявся і всіма був незадоволений, не знаходячи ніде спокою. Саул жив у царському палаці, мав безліч слуг, але ніщо його не тішило.
Дітки, запам’ятайте, що без Бога людині надзвичайно погано жити на світі. Навіть якщо хтось має великий достаток, гарний дім, їздить на найсучаснішому автомобілі і може мандрувати в найбільш екзотичні країни, у цьому людина не знайде мир у душі й щастя, бо їх дати тільки Бог.
Як ви гадаєте, чи міг Саул зарадити своєму нещастю? Так, він міг покаятися перед Господом і попросити Бога простити його гріхи. Нехай би він навіть втратив царство, бо Господь уже це вирішив, але Бог був би із ним.
Слуги Саула бачили, що злий дух від Господа напав на царя, і хотіли допомогти своєму пану. Вони сказали йому: «Дозволь нам пошукати людину, яка майстерно грає на гуслах. Від звуків музики тобі, царю, буде добре на душі і це заспокоюватиме тебе». На це Саул відповів: «Так, знайдіть мені таку людину і приведіть до мене».
Де ж знайти таку людину? Один слуга сказав: «Я бачив одного пастуха, сина Єссея з Віфлеєму, який чудово грає. Крім того, він хоробрий юнак і сильний воїн. Він мудра людина і має гарну статуру. З ним перебуває Бог. Може нам послати за ним?» Саул не знав, що це був Давид, якого Самуїл помазав на царство, тому відразу ж погодився покликати до себе цього юнака.
Саулові служники пішли до Єссея і сказали: «Цар Саул бажає бачити сина твого Давида, який пасе твої вівці». Батько спорядив сина в дорогу і дав йому подарунок для царя: хліб, вино і козеня. Давид поклав усе це на віслюка і пішов до Саула.
Серце царя відразу прихилилося до юного Давида, тому Саул не захотів відпустити хлопця додому, а зробив його своїм зброєносцем. А коли на Саула находив злий дух, тоді Давидова гра і спів заспокоювали царя і звеселяли його серце.
Зрештою злий дух залишив Саула назовсім. Тоді Давид зміг повернутися до свого батька і, як і раніше, пасти вівці. Хлопцеві подобалися ті години, які він проводив у спілкуванні з Богом, будучи на самоті в полі.
Давид дуже добре дбав про своїх овець: він водив їх на соковиті зелені пасовиська, біля чистих і тихих потоків води, він знаходив береги і луки, де росла розкішна зелена трава. Якщо вже Давид так дбав про своїх овець, то наскільки краще Бог дбає про нього! В одному зі своїх псалмів хлопець так і заспівав: «Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!».
Чи маєте ви такого Пастиря? Маємо надію, що Господь є і вашим Пастирем, а всі ви – його слухняні овечки.
ЗАПИТАННЯ:
- Що сталося з Саулом, коли Господь покинув його?
- Що порадили слуги, щоб допомогти царю?
- Кого покликали грати для царя на гуслах і чому саме цю людину?
- Чому Давид повернувся додому і як минали його робочі будні?